0102. Хоо-но таті з клинком Хатторі Масахіро

Походження: приватна колекція.

Класифікація: меч классифікується як таті, клинок – гендай-то.

Підписи на клинку: ура-мей (підпис на внутрішній частині хвостовика): 濃州関住服部正広作 [Noshu Seki ju Hattori Masahiro saku] (Зробив Хатторі Масахіро, мешканець Секі).

Матеріали: сталь, срібло, мідь, латунь, позолота, дерево, лак, шкіра ската.

Техніки: ковка, лиття, гравірування, карбування, золочення, лакування, полірування.

Розміри: довжина леза (長さ, нагаса) – 655 мм, кривизна (反り, сорі) – 14 мм, максимальна товщина клинка (重ね, касане) – 7.5 мм, ширина клинка при п’яті (元幅, мотохаба) – 32 мм, ширина клинка при бойовому кінці (先幅, сакі-хаба) – 20 мм.

Морфологія клинка. Клинок широкий, слабовигнутий. Форма клинка – сіногідзукурі, або хондзукурі (основна, з повздовжнім ребром), вигин рівномірний – торідзорі, форма бойового кінця – тю-кіссакі (середня вершина), доли (хі) – відсутні, обух (муне) – йорі («гребінь даху»). Форма хвостовика (накаго) – убу (звичайний); закінчення хвостовика – ха-агарі курідзірі («контур каштану з підйомом до леза»). Хвостовик має 2 ана (отвора) для мекугі (запорного клину). Насічка на хвостовику (ясурі-ме) – сака-така-но-ха (перевернуте перо сокола).

Загартування. Клинок має традиційне полірування. Хада (фактура сталі) не простежується (мудзі) через дзеркальне полірування.
Виразний хамон (лінія загартування) виконана у стилі гономе мідаре («хвилі у безладі») з глибоким ніоі гучі (границею загартування). При основі клинка лінія загартування посинається як пряма (сугуха-якідасі). У загартованій ділянці превалюють елементи загартування ніе (ніе-декі).
Босі (загартування на бойовому кінці) у стилі о-мару («велике коло»).
Фактура клинка й характер елементів загартування незаперечно свідчать про використання тамахагане (японської сталі із залізовмісного піску) при виготовленні клинка, а також ручної ковки й методу загартування за традиційними японськими ремісничими технологіями.

Оправа (拵え, коширае). Стиль виконання оправи меча – дзіндаті-дзукурі, або таті (陣太刀造り) з набором елементів характерної форми та особливим способом носіння: піхви підвішувалися на шовковому шнурі, який продівали у спеціальні отвори на невеликих антабках. Таке монтування застосовували, зокрема, під час придворних церемоній.
Гарда (鍔, цуба) латунна, витягнута, сплощеної форми, пустотіла, у стилі кара-цуба («китайська гарда»), патинована, декорована флористичним орнаментом з ділянками золочення.
Запорна муфта клинка (鎺, хабакі) одинарна, вкрита золотою фольгою.
Овальна муфта руків’я (縁, фучі ) латунна, має вигляд широкого фігурного обруча, прикрашеного рослинним орнаментом.
Руків’я (柄, тсука) дерев’яне, обтягнуте шкірою ската (самегава).
Латунний з ділянками золочення наверш (兜金, кабутогане) виконаний у вигляді міфічного птаха Хоо, який займає значну частину руків’я. Зверху до навершу прикріплене латунне кільце (саруте) для темляка (цуйо-но-о). Товстий круглий у перетині темляк має на кінцях два металеві конусоподібні наконечники (цуйо).
На руків’ї закріплені латунні бляшки у формі купок рису (тавара-бьо).
Піхви (鞘, сая) складаються з двох склеєних між собою дерев’яних половинок, виготовлених з японської магнолії (хоно-кі), мають овальну форму у перетині. Поверхня вкрита коричневим лаком та розписана золотою фарбою із зображеннями золотих листочків та мон аой (мальва). Устя (коі-гуті) обкладене широкою латунною фігурною окантовкою кутігане. Нижче розташовані три скріплюючі обручі. На двох із них, що знаходяться ближче до устя, закріплені обоймиці (асі) з петлями для шовкового шнура. На нижньому обручі, що знаходиться ближче до кінця піхов, закріплене фігурне скріплююче кільце (сібабікі), що зазвичай є самостійною деталлю у конструкції таті. Подовжений наконечник-колодка (ісідзуке), утворений з двох окремих деталей, скріплених прихованою пайкою. Металева фурнітура декорована флористичним орнаментом.
Тісні зв’язки з Китаєм і Кореєю в різні періоди становлення японської держави (Нара 710-793 рр.; Хейян 794-1185 рр.) сприяли проникненню впливів материкових культур у всі галузі життя Японії, серед іншого – у зброярство, що добре простежується у представленому зразку, зокрема у формі цуби, наявності темляка та ін.

Символіка. Міфічний птах Хоо відповідає птаху Феніксу у західній культурі. Однак на відміну від Фенікса, Хоо не відроджується з попелу. Згідно з китайською міфологією цей фантастичний птах мешкає в Західному раю богині Сіванму, яка володіє секретом людського довголіття і уособлює щастя та благополуччя. Існувало повір’я, що Хоо з’являється раз на тисячоліття і віщує початок сприятливого правління або народження мудреця. Найчастіше Хоо зображали на цубі та інших деталях багато оздобленої зброї.
Мон Аой зображує квітку мальви, яка на відміну від багатьох інших рослин японської символіки має місцеве походження. У певний час вона стала асоціюватися з відомим храмом Камо в Кіото та була прийнята як священна емблема цієї установи. Багато кланів прийняли мон Аой з поваги до цієї святині або іншого відомого храму Тосьо, також пов’язаного з символікою мальви.
У системі японської символіки мон є родовим символом не пов’язаним з єдиним самурайським родом. Серед численних родин, найвідомішим кланом – носієм мон Аой був рід Токугава, який правив Японією протягом двох з половиною століть, до самого розвалу феодальної системи. Як головна лінія сьоґуна, так і гілки родин клану Мацудайра, використовували варіації мальви як сімейного герба. Невеликій кількості вірних прихильників Токугава також було надано привілей демонструвати цю емблему.
Поряд із хризантемою та павловнією, мальва належить до найпрестижніших японських кланових гербів.

Клинковий майстер. Клинок підписаний ім’ям Хатторі Масахіро з міста Секі, колишньої провінції Міно (префектура Гіфу). Регіон здавна відомий, як осередок засадничого напряму ковальської традиції Міно-ден, що від середини періоду Муроматі гуртувала ковалів навколо міста Секі. Поряд з продукцією ковалів Бідзен, клинки Міно випускались у великій кількості, що пов’язано зі значними потребами інтенсивних феодальних війн періоду Сенгоку («Періоду ворогуючих держав», 1392-1573 рр.). Відповідаючи на нові виклики, ковалі Секі розробили передові методи виробництва, які дозволили підвищити обсяги виготовлення зброї без втрати її якості. Саме географічне становище провінції Міно сприяло великій кількості замовлень мечів сусідніми даймьо у місцевих ковалів, чиї клинки славились своєю практичністю та чудовими характеристиками.
У період Другої світової війни понад 200 клинкових майстрів працювали лише у Секі, щоб забезпечити армію якісними мечами. Серед них був і Хатторі Масахіро, який виготовляв високоякісні клинки у старовинному стилі. Його нечисленні роботи високо цінуються, як цінні пам’ятки свого часу.

ВИСНОВОК. Представлений до експертизи предмет являє
собою японський меч придворної знаті хоо-но таті.
Клинок виготовлений в епоху Сьова (昭和, «Освічений світ») – часу правління 124-го імператора Японії Сьова Хірохіто, майстром Хатторі Масахіро, який працював у місті Секі та виготовляв мечі у традиційному стилі для імператорської армії.
Мечі, оправлені в стилі Хоо-но таті, використовувалися при дворі імператора Мікадо, їх пишне оздоблення вигідно контрастує з катанами, які уособлюють класичну форму японського меча пізніших часів.