0089. Дуельний гарнітур, Метохія, ХІХ ст.

Назад до портфоліо

Походження: приватна колекція.

Датування: перша половина XІХ ст.

Матеріали: сталь, срібло, латунь, дерево, кістка, оксамит.

Техніки: ковка, литво, інкрустація, гравіювання, карбування, травлення.

Параметри: загальна довжина пістолетів – 490 мм, довжина ствола – 11’’ (279 мм), калібр – 16 мм.

Стан збереження і комплектність. Гарнітур складається з пари пістолетів, призначених для дуельних поєдинків. У комплекті – дерев’яний лакований футляр для зберігання набору, викладений зсередини коричневим оксамитом і розділений на секції, приладдя для обслуговування зброї: порохівниця, шомпол, кулелійка, щіточка, запасні кулі. Верхня кришка футляра із середини оздоблена металевою мініатюрою зі сценою козацької присяги. Набір у чудовому стані, усі частини зброї є комплектними.

Характеристика зброї. Ствол гладкий, сталевий, виконаний в італійському стилі, гранований у казенній частині, з верхньою (прицільною) площиною та невеликим розширенням біля дульного зрізу. Верхня грань декорована гравіруванням.
Зброю обладнано ударним батарейним замком, який належить до найважливіших розробок ударно-кремінного механізму XVII-ХІХ ст. З лівого (внутрішнього) боку на двох гвинтах закріплено захисну пластину, прикрашену карбованим орнаментом.
В ложі пістолета розміщений декоративний шомпол з кістяною голівкою. У пістолетах так званої «турецько-балканської» групи, або «левантійських», шомполи радше виконували функцію елемента оздоблення, ніж практичного інструменту.
Ложе дерев’яне, щільно інкрустоване срібним рослинно-геометричним орнаментом. Руків’я набуває найбільшої ширини у нижній частині, переходячи у масивне яблуко. Потужний срібний багато орнаментований затильник з двома довгими вусами з боків і складним піддоном дозволяв після пострілу використовувати пістолет як ударну холодну зброю.

Тавра та епіграфіка. На основній пластині ударно-кремінного замка гравіровано напис у два рядки. Кириличні літери виконані у стилі скоропису і складно піддаються прочитанню. Напис являє собою підпис майстра, що було звичайною практикою серед балканських зброярів XVIII-XIX ст. Перший рядок ймовірно представляє кириличний варіант слова «Izradio» («зробив»), яке є формою нового Штокавського наріччя, що активно поширилося на теренах Сербії, Хорватії, Чорногорії, Боснії та Герцеґовини у XIX ст. Другий рядок представляє власне ім’я майстра із закінченням на «-ић» («ич»), що свідчить про його сербське походження. Загалом стилістика та особливості виконання напису цілком відповідають сербсько-слов’янській зброярській традиції регіону Метохії.
На вусах затильника виштампувані два тавра золотарської майстерні (майстерень) – виробника срібної оправи пістолетів.

Орнаментика. На верхній грані казенної частини стволів у техніці гравірування нанесено увінчаний квітковим бутоном ланцюжковий орнамент у вигляді геометричних символів, які імітують алхімічну чи астрологічну символіку, що було поширеним явищем у європейському зброярстві XVII–ХІХ ст.
Частини срібної оправи оздоблені помпезними композиціями, представленими переважно предметами озброєння (арматюрами) та флористичними елементами. Дерев’яне ложе щільно оздоблене інкрустованим срібним орнаментом у якому домінують рокайльні елементи та східна гілка – один з найбільш поширених мотивів в усіх видах мистецтва східноєвропейського культурного ареалу.
В цілому, декор пістолетів демонструє цілісність задуму і виконаний у змішаному східно-європейському стилі, з виразним домінуванням європейських постбарокових рис, про що свідчать поєднання монументальних мотивів класицизму та легких асиметричних сюжетів, наявність подрібнених («пунктирних») елементів. Загальний орнаментальний стиль оздоблення пістолетів надзвичайно характерний для майстерень північно-західних Балкан другої половини XVIII–XIX ст.

Історичне підґрунтя.
Дуельні пістолети не були продуктом масового зброярського виробництва. Їх виготовляли у невеликих майстернях за особливим замовленням. Основними вимогами до такої зброї були абсолютна ідентичність зразків та їх висока надійність. Подібні гарнітури коштували надзвичайно дорого, їх виготовляли відомі майстри. Чимало уславлених зброярських центрів, які обслуговували Європу та Османську імперію розташовувались на Балканському півострові, причому різні області мали відмінні зброярські та золотарські традиції. Так регіон Метохія славетна зброярами міст Призрен, Печ та Джяковиця, де виробляли та оздоблювали ручну вогнепальну зброю ще від XVII ст. Тут виготовляли пістолі, які фахівці відносять до так званої турецько-балканської типологічної групи: їх монтували та оздоблювали у місцевих ремісничих майстернях, частково з деталей, виготовлених у Європі. Найбільшої популярності ця зброя набула в Османській Імперії та Східній Європі, зокрема в Україні, де орієнтальні впливи століттями поєднувались із західноєвропейськими.

ВИСНОВОК
Гарнітур представляє собою комплект з двох ударно-кремінних пістолетів та приладдя у футлярі, призначений для проведення дуельних поєдинків. Пістолети виготовлені та оправлені на Північно-Західних Балканах (область Метохія) у першій половині ХІХ ст. і являють собою чудовий зразок балканського зброярського мистецтва ХІХ ст.