0084. Японський меч вакідзасі роботи майстра школи Міхара, 1426 р.

Походження: приватна колекція.

Датування: Датування: меч класифікується як кото, клинок виготовлений бл. 1426 р. в епоху Оей (1394-1428 рр.) періоду Муроматі (1336-1573 рр.).

Документи: сертифікат NBTHK (Японського товариства збереження художніх мечів) 鑑定書 [Kantei-sho] №3027008 保存刀剣 [Hozon tōken] – «вартий збереження»; оціночний документ Aoi-Art; повна ошигата (押形, ескіз-промальовка меча на спеціальному папері) від аукціону Aoi-Art.

Підписи на клинку: му-мей (без підписів).

Матеріали: сталь, сякудо (сплав золота й міді), мідь (ямагане та суака), позолота, дерево, шкіра ската, шовк, лак.

Техніки: ковка, лиття, інкрустація, гравірування, карбування, золочення, полірування.

Розміри: довжина леза (長さ, нагаса) – 356 мм, кривизна (反り, сорі) – 6 мм, максимальна товщина клинка (重ね, касане) – 4.4 мм, ширина клинка при п’яті (元幅, мотохаба) – 24.2 мм, ширина клинка при бойовому кінці (先幅, сакі-хаба) – 18.3 мм.

Морфологія клинка. Форма – сіногідзукурі, або хондзукурі (основна, з повздовжнім ребром), вигин рівномірний – торідзорі, форма бойового кінця – тю-кіссакі (середня вершина), перетин – сіногі-такай (високий), доли (хі) – бо-бі (палкоподібні), обух (муне) – йорі («гребінь даху»). Форма хвостовика (накаго) – убу (звичайний). Хвостовик суріаге (підрізався), має 1 ана (отвори) для мекугі (запорного клину). Насічка на хвостовику (ясурі-ме) – кірі (сетсу) (горизонтальна).

Загартування. Клинок має традиційне полірування.
Хада (фактура сталі) має виразну змішану у вигляді ко-ітаме («дрібний сучкуватий зріз деревини») з вкрапленнями численних дзі-ніе – крупних кристалів мартенситу, розташованих у «м’якому» тілі клинка з нижчою твердістю.
Виразний хамон (лінія загартування) виконаний у змішаному стилі: прямі ділянки сугу-ха подекуди доповнюються ко-гономе мідаре («малі хвилі у безладі») з широким ніоі гучі (границею загартування).
У загартованій ділянці превалюють елементи загартування ніе (ніе-декі). В інтер’єрі загартованої частини зустрічаються елементи сунагаші («сліди мітли по піску»).
Босі (загартування на бойовому кінці) у стилі мідаре комі («безлад»).
Фактура клинка й характер елементів загартування незаперечно свідчать про використання тамахагане (японської сталі із залізовмісного піску) при виготовленні клинка, а також ручної ковки й методу загартування за традиційними японськими ремісничими технологіями.

Оправа (拵え, коширае). Гарда (鍔, цуба) залізна, плоска й широка, виконана у стилі татемару («кругла»), з отвором хіттсу-ана під ножик когатана, декорована геометрично-рослинним орнаментом інкрустованим золотим дротом.
Запорна муфта клинка (鎺, хабакі) одинарна, мідна. В комплекті – золочені амортизуючі шайби сеппа.
Руків’я (柄, тсука) дерев’яне, обтягнуте шкірою ската (самегава) з центральним шипом, та обплетене традиційним шовковим шнуром іто.
Овальна муфта руків’я (縁, фучі ) та наверш (頭, кашира) патиновані, декоровані інкрустованими у високому рельєфі (така-дзоган) погруддями двох літніх людей, які ведуть бесіду та флористичним орнаментом, виконаними сякудо, суака та золотом.
Оздоблення руків’я (менукі), виконані із сякудо у вигляді двох людських фігурок, оздоблених суака та золотою фарбою.
Оправа укомплектована сталевим ножиком когатана із залізним руків’ям, декорованим золоченим зображенням дракона. Тло розроблено у техніці нанако.
Піхви (鞘, сая) дерев’яні, покриття виконане у стилі ішіме-дзи («кам’яна поверхня»). Курігата (дужка для шнура) виконана з чорного рогу.
Клинок додатково укомплектований ширасая (白鞘) – простим дерев’яним руків’ям та піхвами, призначеними для зберігання клинка.

Виробнича школа. Клинок виготовлений клинковим майстром школи Міхара (三原) з міста Хіросіма.
Школа Міхара (三原), одна з найстаріших ковальських шкіл Японії, виникла у провінції Бінго, відомої своїм сталевим виробництвом, наприкінці періоду Камакура (початок 1300-х рр.). Школа успішно розвивалась в епохи мечів кото, сінто та сінсінто, завершивши діяльність у період Таканобу (бл. 1800 р.). Засновниками школи вважають Міхара Масаї (正家), який прибув до Бінго з Бідзен, Біттю, а, можливо й Ямато, а також низку інших ковалів, які заснували найстаріший напрям школи Ко-Міхара (古三原, «Стара Міхара»). У період Оей багато майстрів переїхало в різні частини провінції Бінго, заснувавши власні ковальські традиції, відомі як Ашида, Томо, Кінаші, Шімбо та Кай. Термін «Кай» також використовується для позначення ковалів, які працювали в період пізнього Муроматі.
Провінція Бінго перебувала під значним впливом потужних монастирів центрального Ямато, відтак школа Міхара успадкувала цілий ряд стильових особливостей Ямато Ден (大和伝), так і сусідньої школи Аое (青江), яка працювала в традиції Ямаширо-ден (山城伝). Ввібрала вона також окремі риси ковальської традиції Бідзен (備前).

ВИСНОВОК. Представлений до експертизи предмет являє собою японський меч катана. Клинок виготовлений у період пізнього Муроматі (епоха Оей) ковалем школи Міхара (三原), з міста Хіросіма, що підтверджено документом NBTHK (Японського товариства збереження художніх мечів) та оціночним документом від аукціону Aoi-Art.