0083. Японський меч катана роботи Кунімуне, 15 ст.

Походження: приватна колекція.

Датування: меч классифікується як кото, клинок виготовлений в період пізнього Муроматі, наприкінці 15 – поч. 16 ст.

Документи: сертифікат NBTHK (Японського товариства збереження художніх мечів) 鑑定書 [Kantei-sho] №3033867 保存刀剣 [Hozon tōken] – «вартий збереження».

Клинкова символіка та епіграфіка: омоте-мей (підпис на зовнішній частині хвостовика): 国宗 [Kunimune] (Кунімуне). На хабакі з обох боків нанесені династичні символи мон рімбо.

Матеріали: сталь, срібло, мідь (ямагане), шибуічі (сплав срібла й міді), позолота, дерево, шкіра ската, шовк, лак.

Техніки: ковка, лиття, інкрустація, гравірування, карбування, золочення, полірування.

Розміри: довжина клинка (長さ, нагаса) – 660 мм, кривизна (反り, сорі) – 21 мм, максимальна товщина клинка (重ね, касане) – 6.5 мм, ширина клинка при п’яті (元幅, мотохаба) – 28.5 мм, ширина клинка при бойовому кінці (先幅, сакіхаба) – 17.5 мм.

Морфологія клинка. Форма – сіногідзукурі, або хондзукурі (основна, з повздовжнім ребром), вигин рівномірний – торідзорі, форма бойового кінця – тю-кіссакі (середня вершина), перетин – сіногі-такай (високий), доли (хі) – відсутні, обух (муне) – йорі («гребінь даху»). Форма хвостовика (накаго) – убу (звичайний); закінчення хвостовика – курі («контур каштану»). Хвостовик смає 2 ана (отвори) для мекугі (запорних клинців). Насічка на хвостовику (ясурі-ме) – кірі (сетсу) (горизонтальна).

Загартування. Клинок має традиційне полірування. Хада (фактура сталі) має грубу змішану структуру у вигляді мокуме («кора дерева») масаме («прямі волокна деревини») та о-ітаме, з вкрапленнями численних дзі-ніе – крупних кристалів мартенситу, розташованих у «м’якому» тілі клинка з нижчою твердістю.
Виразний хамон (лінія загартування) виконана у змішаному стилі: прямі ділянки сугу-ха доповнюються гономе мідаре («хвилі у безладі») та ко-нотаре («малі хвилі») з виразним ніоі гучі (границею загартування). У загартованій ділянці превалюють елементи загартування ніоі (ніоі-декі), хоча подекуди присутні також ко-ніе.
Босі (загартування на бойовому кінці) у стилі ко-мару («мале коло»).
Фактура клинка й характер елементів загартування незаперечно свідчать про використання тамахагане (японської сталі із залізовмісного піску) при виготовленні клинка, а також ручної ковки й методу загартування за традиційними японськими ремісничими технологіями.

Оправа (拵え, коширае). Гарда (鍔, цуба) залізна, плоска, округла, з отворами хіттсу-ана під ножик когатана та шпильку когай, виконана у стилі сукасі (прорізна), декорована ажурним орнаментом у техніці художнього різьблення маруборі, що зображує дракона.
Запорна муфта клинка (鎺, хабакі) одинарна, вкрита золотою фольгою та власницькими символами мон – різновидами рімбо («колесо»). В комплекті – мідні амортизуючі шайби сеппа, вкриті золотою фольгою.
Руків’я (柄, тсука) дерев’яне, обтягнуте шкірою ската (самегава) з центральним шипом, та обплетене традиційним шовковим шнуром іто.
Овальна муфта руків’я (縁, фучі ) та наверш (頭, кашира) патиновані, вкриті карбованим орнаментом із зображенням драконів у морських хвилях. Тло розроблено у техніці нанако.
Оздоблення руків’я (менукі), виконані у вигляді фігурок дракона.

Піхви (鞘, сая) дерев’яні, оздоблені рельєфною структурою у мінімалістичному, але елегантному стилі сударе-нурі (簾塗り, «бамбукова шторка»), популярному від періоду Едо. Курігата (дужка для шнура) виконана з чорного рогу.

Виробнича школа. Клинок підписаний іменем майстра Кунімуне (国宗). У сертифікаті NBTHK підтверджено ім’я клинкового майстра, уточнено період виробництва клинка, проте не згадано про ковальську школу. Судячи з підпису, досить характерної хади, хамону і хатаракі, мова очевидно може йти про представника четвертої генерації Кунімуне (1492-1501 рр.), школи Уда (宇多) з провінції Еттю, який працював у дещо відмінному від попередників стилі.
Школа Уда представляє так звані вакімоно – незалежні ковальські школи регіону, поряд з Фудзісіма з Кага та Тійодзуру з Етідзен. Попри відсутність безпосередніх зв’язків з основними напрямами гокаден, стиль Уда походить від традиції Ямато Ден, адже його засновник майстер Кунімітсу (国光) був вихідцем з місцевості Уда провінції Ямато, переїхавши до провінції Еттю наприкінці періоду Камакура (поч. 14 ст.). Всі наступні генерації ковалів школи Уда використовували ієрогліф Куні (国) у своїх підписах. До нас дійшли роботи перших учнів Кунімітсу – Куніфуса (国房) і Кунімуне (国宗), які вважаються ранніми майстрами цієї школи (др. пол. 14 ст.). Від кінця 14 ст. кількість ковалів школи зросла, утім стиль їх роботи, зокрема у період Муроматі значно змінився, втративши свою первинну виразність та чистоту.

ВИСНОВОК. Представлений до експертизи предмет являє собою японський меч катана. Клинок виготовлений одним з представників ковальської династії Кунімуне школи Уда в період пізнього Муроматі (кін. 15 ст.). Автентичність підпису Кунімуне підтверджена сертифікатом NBTHK (Японського товариства збереження художніх мечів).