0078. Японська катана роботи Мототсуне, 1851

Назад до портфоліо

Походження: приватна колекція.
Датування: меч класифікується як сінсінто, клинок виготовлений у період Едо (1603-1868), епоха Каей (1848-1854), 1851 р.
Документи: експертний висновок на бланку антикварного магазину Liverpool Militaria (Ліверпуль, Велика Британія), за підписом Білл Тег (Bill Tagg), жовтень, 2021 р.
Клинкова епіграфіка та символіка: омоте-мей (підпис на зовнішній частині хвостовика): 寬勇子元綱 [Kuānroji Mototsuna] (Канроджи Мототсуне); ура-мей (на внутрішній): 嘉永四亥二月日 [Kaei Shi I Ni Gatsu Nichi] (лютий, 1851 р.).
На гарді (цубі) розміщено родовий символ мон мокко (у вигляді квітки дині): два зображення на верхньому та одне на нижньому боці. Зазначений мон потрапив до Японії з Китаю наприкінці VI ст. н.е. та у різний час використовувався понад 150-ма вельможними родинами країни.
Матеріали: сталь, срібло, сякудо (сплав золота й міді), позолота, дерево, шкіра.
Техніки: ковка, лиття, інкрустація, гравірування, карбування, золочення, полірування.
Розміри: довжина леза (長さ, нагаса) – 726 мм, кривизна (反り, сорі) – 18 мм, максимальна товщина клинка (重ね, касане) – 7.7 мм, ширина клинка при п’яті (元幅, мотохаба) – 29.2 мм, ширина клинка при бойовому кінці (先幅, сакі-хаба) – 19.2 мм.
Морфологія клинка. Форма – сіногідзукурі, або хондзукурі (основна, з повздовжнім ребром), вигин рівномірний – торідзорі, форма бойового кінця – тю-кіссакі (середня вершина), перетин – сіногі-такай (високий), доли (хі) – відсутні, обух (муне) – йорі («гребінь даху»). Форма хвостовика (накаго) – убу (звичайний); закінчення хвостовика – агарі-курідзірі («контур каштану з підйомом»). Хвостовик має 1 ана (отвір) для мекугі (запорного клину). Насічка на хвостовику (ясурі-ме) – кірі («впоперек»).

Загартування. Клинок має традиційне полірування, маркування у 6 ліній свідчить про роботу полірувальників школи Фуджиширо.
Хада (фактура сталі) щільна, проглядається погано (мудзі), помітні структури у вигляді ітаме («сучкуватий зріз деревини»).
Хамон (лінія загартування) виконана у змішаному стилі: ділянки тьодзі-ха («бутони гвоздики») доповнюються гономе мідаре («хвилі у безладі»). У загартованій ділянці превалюють елементи загартування ніоі (ніоі-декі). Початок хамону якідаші іррегулярний, у стилі старих шкіл.
Босі (загартування на бойовому кінці) виконане у стилі мідаре комі («безлад»).
Фактура клинка і характер елементів загартування дають підстави для висновку про використання тамахагане (японської сталі із залізовмісного піску) при виготовленні клинка, а також ручної ковки й методу загартування за традиційними японськими ремісничими технологіями.
Оправа (拵え, коширае). Гарда (鍔, цуба) проста залізна, плоска у стилі татемару («кругла»), з отворами хіттсу-ана під ножик кодзука та шпильку когай, декорована інкрустацією з ділянками золочення із зображенням флористичної композиції. З обох боків також інкрустовано родовий символ мон у вигляді мокко – квітки дині у колі.
Запорна муфта клинка (鎺, хабакі) подвійна, мідна, одна частина обкладена сріблом.
У комплекті – мідні амортизуючі шайби сеппа.
Руків’я (柄, тсука) дерев’яне, обтягнуте шкірою ската (самегава) з центральним шипом, та обплетене традиційним шовковим шнуром іто.
Овальна муфта руків’я (縁, фучі ) та наверш (頭, кашира) патиновані, золочені, вкриті золоченим декором із зображенням рослин і тварин.
Оздоблення руків’я (менукі), виконані із сякудо у вигляді фігурок міфічної тварини.
Піхви (鞘, сая) дерев’яні, обтягнуті незйомним шкіряним чохлом чорного кольору. Біля устя розташована кнопкова система фіксації клинка в піхвах. Наконечник (鐺, кодзірі) шкіряний.
Загалом стиль виконання оправи наслідує воєнні мечі гунто.
Виробнича школа. Клинок підписаний іменем майстра Канроджи Мототсуне 寬勇子元綱 [Kuānroji Mototsuna], датований 1851 р. Особливості загартування клинка – щільна хада та характер хамону, свідчать про те, що майстер є пізнім наслідувачем школи Бідзен, яка сформувалася в період Камакура (1185-1333 рр.) на территорії сучасної префектури Окаяма та проіснувала майже до кінця періоду Муроматі. Ковальська традиція Бідзен породила довгу та найуспішнішу лінію ковальських шкіл у японській історії.

ВИСНОВОК. Представлений до експертизи предмет являє собою японський меч катана. Клинок виготовлений 1851 р. клинковим майстром Канроджи Мототсуне (寬勇子元綱), який представляє традицію пізнього Бідзен. Піхви оправлені у стилі воєнних мечів гунто періоду Другої Світової війни.