Походження: приватна колекція.
Датування: 1903-1945 рр.
Клинкова епіграфіка: му-мей (без підпису).
Матеріали: сталь, латунь, срібло, дерево, шкіра.
Техніки: ковка, лиття, гравірування, карбування, полірування.
Розміри: загальна довжина у піхвах – 430 мм, без піхов – 395 мм, довжина клинка (長さ, нагаса) – 245 мм, максимальна товщина клинка (重ね, касане) – 4.6 мм, ширина клинка при п’яті (元幅, мотохаба) – 20.2 мм.
Морфологія клинка. Форма – хіродзукурі (плоска однолезова), типова для японських кинджалів і кортиків.
Оправа (拵え, коширае). Гарда (鍔, цуба) латунна, плоска, хрестоподібна з розширенною оваловою центральною частиною.
Запорна муфта клинка (鎺, хабакі) одинарна, латунна. В комплекті – больстер та дві латунні амортизуючі муфти (сеппа).
Руків’я (柄, тсука) дерев’яне, обтягнуте шкірою ската білого кольору (самегава), оплетене подвійними витками дроту.
Оздоблення руків’я (менукі) виконані у вигляді квітки сакури. Той саме мотив прикрашає латунний наверш з довгою оковкою, увінчаний плоскою голівкою-гудзиком.
Піхви (鞘, сая) – дерев’яні, вкриті чорною шкірою, мають латунні устя, складну обоймицю з двома рухомими кільцями, наконечник, прикрашений зображенням квітки сакури. На медальйонах піхов розташований характерний фігурний виріз у формі серця (т. зв. «око вепра»). Форма елементів оправи типова для статутного кортика старших чиновників лісового відмства, зразка 1903 р.
ВИСНОВОК. Представлений предмет є японським кортиком старших чиновників лісового відомства, підпорядкованого Міністерству сільського і лісового господарства. Модель затверджена 1903 р. і до 1945 р. використовувалсь як форменна відзнака.
Експертний висновок №0068 / 02.05.2024
© Денис Тоїчкін, 2024
