Походження: приватна колекція.
Датування: мечі классифікуються як кото, клинки виготовлені в період Муроматі (XV-XVI ст.).
Документи. Вакідзасі: сертифікат NBTHK (Асоціація збереження художніх мечів Японії) 鑑定書 [Kantei-sho] №3032187, від 25 серпня 2020 р. 保存刀剣 [Hozon tōken] – «вартий збереження»; реєстраційне свідоцтво на зброю 銃砲刀剣類登録証 [Jūhō tōken-rui tōroku-shō] департамента освіти префектури Івате 岩手 県 教育委員会 [Iwate ken kyōiku iinkai] №8292 від 25 вересня 1955 р.
Катана: сертифікат NBTHK (Асоціація збереження художніх мечів Японії) 鑑定書 [Kantei-sho] №3032188, від 25 серпня 2020 р. 保存刀剣 [Hozon tōken] – «вартий збереження»; реєстраційне свідоцтво на зброю 銃砲刀剣類登録証 [Jūhō tōken-rui tōroku-shō] департамента освіти префектури Івате 岩手 県 教育委員会 [Iwate ken kyōiku iinkai] №8294 від 25 вересня 1955 р.
Рейтинг виробника вакідзасі за Фуджиширо: Jo Saku («відмінний меч» – оцінка «3» за п’ятибальною шкалою); за Хоулі: 20.
Клинкова епіграфіка та символіка. Вакідзасі: омоте-мей (підпис на зовнішній частині хвостовика): 相州住広正 [Soshū-jū Hiromasa] Сосю-дзю Хіромаса; ура-мей (на внутрішній): 文明三年二月日 [Bunmei 3 nen 2 gatsu hi] (лютий, 1471 р. /«третій рік епохи Бунмей»).
Катана: Інкрустований золотим дротом, частково втрачений ура-мей (напис на внутрішній частині хвостовика): 備前… [Bizen…] («Бідзен» – назва провінції).
Матеріали: сталь, срібло, сякудо (сплав золота й міді), шибуічі (сплав срібла й міді) позолота, дерево, шкіра ската, шовк.
Техніки: ковка, лиття, інкрустація, гравірування, карбування, золочення, полірування.
Розміри. Вакідзасі / катана: довжина леза (長さ, нагаса) – 514 / 636 мм, кривизна (反り, сорі) – 12 / 15 мм, товщина клинка при основі (元重ね, мотокасане) – 6 / 5.4 мм, ширина клинка при п’яті (元幅, мотохаба) – 24.5 / 30.3 мм, ширина клинка при бойовому кінці (先幅, сакі-хаба) – 18 / 20.8 мм.
Морфологія клинка. Вакідзасі / катана: Форма – сіногідзукурі, або хондзукурі (основна, з повздовжнім ребром), вигин рівномірний – торідзорі, форма бойового кінця – тю-кіссакі (середня вершина), перетин – сіногі-такай (високий), доли (хі) – відсутні / на внутрішній площині при основі клинка клинка: гомахасі-хі (пара коротких паралельних) доповнених косі-хі (товстим коротким долом), обух (муне) – йорі («гребінь даху»). Форма хвостовика (накаго) – убу (звичайний) / сірі-харі (натягнутий кінець); закінчення хвостовика – курі («контур каштану») / суріаге (підрізаний). Хвостовик, має 2 / 3 ана (отвори) для мекугі (запорних клинців).
Загартування. Клинки мають традиційне полірування.
Вакідзасі: Хада (фактура сталі) має виразну структуру у вигляді насиченого ітаме («сучкуватий зріз деревини»). Незагартована «м’яка» частина клинка насичена дзі-ніе – крупними кристалами мартенситу. Хамон (область загартування) виконана з превалюванням елементів загартування ніоі (ніоі-декі) у змішаному стилі: гономе («безлад») та ділянки сугу-ха (прямий) доповнюються окремими елементами тьодзі-ха («бутони гвоздики»). Ніоі гучі (границя загартування) розмита. Інтер’єр загартованої частини заповнений «туманними» ділянками ніоі, які виходять за границю загартування, утворюючи елементи юбаширі (крупні елементи загартування в дзігане, у вигляді нечітких хмарок).
Босі (загартування на бойовому кінці) у стилі мідаре комі («безлад»). Ділянки ніоі розширюють лінію загартування, роблячи її нечіткою (муракумо – «хмарки»).
Катана: Хада (фактура сталі) має виразну змішану структуру у вигляді насиченого ітаме («сучкуватий зріз деревини»), що комбінується з мокуме («кора дерева») з вкрапленнями численних дзі-ніе – крупних кристалів мартенситу, розташованих у «м’якому» тілі клинка з нижчою твердістю. Виразний хамон виконаний у стилі гономе мідаре («хвилі у безладі»), з глибоким ніоі гучі (границею загартування). У загартованій ділянці превалюють елементи загартування ніоі (ніоі-декі). Лінія загартування стрибкоподібно змінюється по формі й висоті, утворюючи в незагартованій частині юбаширі. Область хамона заповнена розмитими ділянками ніоі, товстими ніжками асі, які спускаються до ріжучої кромки та елементами сунагаші («сліди мітли по піску»). Босі (загартування на бойовому кінці) у стилі мідаре комі («безлад»).
Фактура клинків й характер елементів загартування дають підстави для висновку про використання тамахагане (японської сталі із залізовмісного піску) при виготовленні клинка, а також ручної ковки й методу загартування за традиційними японськими ремісничими технологіями.
Оправа (拵え, коширае). Гарди (鍔, цуба) прості, залізні, округлої форми (татемару, «кругла»), з отворами хіттсу-ана під ножик кодзука та шпильку когай, декоративне оздоблення відсутнє.
Запорні муфти клинка (鎺, хабакі) одинарні, у вакідзасі срібна, у катани – вкрита золотою фольгою. В комплекті – латунні амортизуючі шайби сеппа.
Руків’я (柄, тсука) дерев’яні, обтягнуті шкірою ската (самегава), та обплетені традиційним шовковим шнуром іто.
Овальні муфти руків’я (縁, фучі ) металеві, патиновані, вкриті карбованим геометричним орнаментом та інкрустовані краплями золота.
Оздоблення руків’я (менукі), виконані із шибуічі у вигляді фігурок птахів, оздоблені золоченням.
Оправа вакідзасі укомплектована сталевим ножиком кодзука із залізним руків’ям традиційної роботи, декорованим рельєфною інкрустацієюіз зображенням черепах. Тло розроблено у техніці нанако.
Піхви (鞘, сая) дерев’яні, вкриті високоякісним чорним лаком роіро.
Клинкова символіка. Клинки прикрашені хорімоно (художнім гравіруванням) із зображенням довгого дволезового меча Курікара-кен, або Кен маку рю-о (剣巻龍, Меч Курікари, або Меч, обвитий царем-драконом) з руків’ям-ваджрою, який втілює так званий Непереможний меч (санскр. mahakhadga, яп. Kongō-кеn). Символ ваджраізму, ваджра, відома в Японії як конгьошо (金剛杵) – запозичений з індуїзму непереможний скіпетр бога Індри, «тверда, як діамант» зброя, яка вражає блискавками. Меч з ваджрою є атрибутом «гнівливих» божеств і вказує на зв’язок з ваджраїстською течією буддизму «Діамантова колісниця», або «Набуття надприродних здібностей», представленою в Японії школою сінгон, що об’єднала езотеричний буддизм (міко) з добуддійськими віруваннями сінто.
На катані гравірування нанесене на зовнішню частину клинка; на вакідзасі двосторонній хорімоно, частково втрачений через пізніше полірування: залишкові фрагменти свідчать про початкову присутність у художній композиції образу обвиваючого меч дракона, який традиційно є її важливою частиною. Вважається, що вперше ця сцена була зображена на мечі Фудо Масамуне роботи буддійського монаха Нюдо Масамуне (1288-1328 рр.).
Виробнича школа.
Представлена до експертизи катана відноситься до роботи майстрів Бідзен часів пізнього Муроматі, коли місцеві виробники мечів досягли піку своєї слави. Знамениті ковальські школи ковальського осередку Осафуне сформувалися в період Камакура (1185-1333 рр.) у провінції Бідзен, на территорії сучасної префектури Окаяма та проіснували майже до кінця періоду Муроматі. Ковальська традиція Бідзен породила довгу та найуспішнішу лінію ковальських шкіл у японській історії.
Клинок вакідзасі підписаний іменем майстра 相州住広正 [Soshū-jū Hiromasa] Сосю-дзю Хіромаса з провінції Сагамі. Майстер представляє школу ковалів, які свого часу прибули з Бідзен до Сагамі, де продовжили працювати вже у місцевій традиції Сосю, збагативши її елементами Бідзен-ден, утворивши врешті окремий напрям у Сосю-ден.
Провінція Сагамі є первинним осередком ковальської традиції Сосю-ден звідки вона поширилась по всій країні. Її заснував Юкіміцу (行光), розвинули славетний Масамуне (正宗) і Садамуне (貞宗). Пік розвитку традиції пов’язаний з діяльністю майстрів Хіроміцу (廣光) та Акіхіро (秋広) в період Нанбокутьо (1336-1392 рр.).
Вважається, що перший Хіромаса був сином чи онуком згаданого вище Хіроміцу і працював в епоху Енбун (1356-1361 рр.). Від того часу підпис «Сосю Хіромаса» наносився ковалями династії на хвостовики мечів до кінця періоду Муроматі, підкреслюючи відданість майстрів традиції Сосю-ден. Через посилення у період пізнього Муроматі інших впливових кланів, зокрема Бідзен-ден та Міно-ден, традиція Сосю-ден занепала, відтак до нашого часу дійшла лише невелика кількість мечів роботи 3–6-ї генерацій Хіромаса.
Згідно атрибуції «Асоціації збереження художніх мечів Японії» представлений вакідзасі виготовлений ковалем четвертої генерації Хіромаси, близько 1471 р. (у середині періоду Муроматі).
ВИСНОВОК. Представлений до експертизи предмет являє собою комплект із двох японських мечів різної довжини, одноманітно оформлених стилістично – дайсьо: катана і вакідзасі.
Клинок катани викуваний у період пізнього Муроматі майстрами провінції Бідзен у стилі Бідзен-ден.
Клинок вакідзасі виготовлений ковалем четвертої генерації Хіромаса, близько 1471 р., у традиції Сосю-ден.
Автентичність виробників підтверджена документами NBTHK (Асоціації збереження художніх мечів Японії).
Експертний висновок №0055 / 10.05.2024
© Денис Тоїчкін, 2024
