0035. Вакідзасі роботи Нагамітсу (16 ст.)

Назад до портфоліо

Походження: Приватна колекція.
Датування: меч классифікується як кото, клинок виготовлений у період пізнього Муроматі (XVI ст.).
Документи та рейтинг (за Фуджиширо): Jo-jo Saku («найкращий меч»); оціночний документ NBTHK (Асоціації збереження художніх мечів Японії) 鑑定書 [Kanteisho] №3026330 保存刀剣 [Hozon Token] – «вартий збереження»; оціночний документ аукціону Aoi-Art (Oshigata).
Підписи на клинку: омоте-мей (підпис на зовнішній частині хвостовика): 長光 [Nagamitsu].
Матеріали: сталь, мідь, срібло, сякудо (сплав золота й міді), позолота, дерево, шкіра ската, лак, перламутр.
Техніки: ковка, лиття, інкрустація, гравірування, карбування, золочення, полірування.
Розміри: довжина леза (長さ, нагаса) – 588 мм, кривизна (反り, сорі) – 17 мм, максимальна товщина клинка (重ね, касане) – 5.1 мм, ширина клинка при п’яті (元幅, мотохаба) – 27.9 мм,
ширина клинка при бойовому кінці (先幅, сакі-хаба) – 16.4 мм. Вага меча – 520 г.
Морфологія клинка. Форма – сіногідзукурі, або хондзукурі (основна, з повздовжнім ребром), вигин глибокий, рівномірний – торідзорі, форма бойового кінця – тю-кіссакі (середня вершина), перетин – сіногі-такай (високий), доли – відсутні, обух (муне) – йорі («гребінь даху»). Форма хвостовика (накаго) – убу (звичайний); закінчення хвостовика – курі («контур каштану»). Хвостовик має 2 ана (отвори) для мекугі (запорного клину).

Далі

Загартування. Клинок має традиційне полірування.
Хада (фактура сталі) має надзвичайно виразну, крупну змішану структуру у вигляді ітаме («сучкуватий зріз деревини») та мокуме («кора дерева»). Незагартована «м’яка» частина клинка насичена дзі-ніе – крупними кристалами твердого мартенситу та уцурі («віддзеркаленням») – світлими полосками м’якішого перліту.
Виразний хамон (лінія загартування) виконаний у стилі ко-гуноме мідаре («малі хвилі у безладі»). У загартованій ділянці превалюють елементи загартування ніе (ніе-декі).
Босі (загартування на бойовому кінці) у стилі мідаре комі («безлад»).
Фактура клинка й характер елементів загартування дають підстави для висновку про використання тамахагане (японської сталі із залізовмісного піску) при виготовленні клинка, а також ручної ковки й методу загартування за традиційними японськими ремісничими технологіями.
Оправа (拵え, коширае). Гарда (鍔, цуба) залізна, плоска, з отворами хіттсу-ана під ножик кодзука та шпильку когай, декорована простим гравійованим геометричним орнаментом. Ажурна форма (сукасі) виконана у грубуватій манері свідчить про виготовлення цуби ранніми майстрами школи Оварі, яка працювала у провінції з відповідною назвою від періоду Муроматі до раннього Едо.
Запорна муфта клинка (鎺, хабакі) подвійна, мідна, вкрита золотою фольгою. В комплекті – дві мідні амортизуючі шайби сеппа, вкриті золотою фольгою.
Руків’я (柄, тсука) дерев’яне, обтягнуте шкірою ската (самегава).
Овальна муфта руків’я (縁, фучі ) та наверш (頭, кашира) виконані із сякудо, вкриті карбованою у високому рельєфі та інкрустованою золотом декоративною композицією із зображенням людей та квітів.
Оздоблення руків’я (менукі), виконані із у вигляді золотих квітів.
Оправа укомплектована сталевим ножиком кодзука з руків’ям із сякудо, оздобленим накладними зображеннями міфічного собаки шиши. Тло руків’я розроблено у техніці нанако.
Піхви (鞘, сая) дерев’яні, вкриті високоякісним чорним лаком роіро та оздоблені золотими й перламутровими метеликами, виконаними у техніці макі-е. Курігата (дужка для шнура) виконана з чорного рогу.
Клинковий майстер. Клинок підписаний іменем майстра Нагамітсу (盛光), який працював у XVI ст. Місце виробництва не встановлене.

ВИСНОВОК. Представлений до експертизи предмет являє собою японський меч вакідзасі. Клинок виготовлений у період пізнього Муроматі (XVI ст.) майстром Нагамітсу (長光). Автентичність підпису підтверджена документом NBTHK (Асоціації збереження художніх мечів Японії). Гарда виготовлена майстрами школи Оварі.