Походження: приватна колекція.
Датування: меч класифікується як синто, клинок виготовлений в період Едо (1603-1868 рр.).
Підписи на клинку: му-мей (без підпису).
Матеріали: сталь, срібло, сякудо (сплав золота, срібла й міді), мідь, позолота, дерево, шкіра ската, шовк, лак.
Техніки: ковка, лиття, гравірування, карбування, інкрустація (таушування), насічка, золочення, полірування, лакування.
Розміри: довжина клинка (長さ, нагаса) – 535 мм, кривизна (反り, сорі) – 17.5 мм, максимальна товщина клинка (重ね, касане) – 7 мм, ширина клинка при п’яті (元幅, мотохаба) – 29.6 мм, ширина клинка при бойовому кінці (先幅, сакі-хаба) – 18.8 мм.
Морфологія клинка. Клинок довгий та масивний, як для вакідзасі, з помірною кривизною. Форма клинка – сіногідзукурі, або хондзукурі (основна, з повздовжнім ребром), вигин рівномірний – торідзорі, форма бойового кінця – тю-кіссакі (середня вершина), перетин – сіногі-такай (високий), доли (хі) – відсутні, обух (муне) – йорі («гребінь даху»). Форма хвостовика (накаго) – убу (звичайний), закінчення хвостовика – курі («контур каштану»). Хвостовик має 1 ана (отвір) для мекугі (запорного клину). Насічка на хвостовику (ясурі-ме) – кірі (сетсу) (горизонтальна).
Загартування. Клинок має традиційне полірування, маркування у 9 ліній свідчить про роботу полірувальників школи Хонамі.
Хада (фактура сталі) має виразну структуру у вигляді ітаме («сучкуватий зріз деревини»), зі вкрапленнями численних дзі-ніе – крупних кристалів мартенситу, розташованих у «м’якому» тілі клинка з нижчою твердістю. Незагартована «м’яка» частина клинка насичена дзі-ніе – крупними кристалами мартенситу.
Виразний експресивний хамон (лінія загартування) виконана у змішаному стилі ко-гономе-тьодзі-ха («малі хвилі у безладі зі рваними вершинами у формі бутонів гвоздики»), має подекуди розмиту ніоі гучі (границю загартування). У загартованій ділянці превалюють елементи загартування ніоі (ніоі-декі). Інтер’єр загартованої частини заповнений «туманними» хмарками ніоі, які виходять за границю загартування, утворюючи елементи юбаширі (крупні елементи загартування в дзігане, у вигляді нечітких хмарок). Присутні елементи сунагаші («сліди мітли по піску»), утійоке («виступи»), та ділянки з гінсудзі (кін-сен) («срібна лінія», помірно яскрава й щільна лінія ніе). Босі (загартування на бойовому кінці) у стилі хакікаке («заметено щіткою»). Фактура клинка й характер елементів загартування свідчать про використання традиційної ковальської сировини та ремісничих технологій при виготовленні клинка, та вірогідно роботу однієї зі шкіл Осакської групи, яка у XVII-XVIII ст. об’єднувала видатних японських майстрів.
Оправа (拵え, коширае). Гарда (鍔, цуба) залізна, виконана у стилі татемару («кругла»), з отворами хіттсу-ана під ножик когатана та шпильку когай, декорована прорізним декором (сукасі-цуба) із рельєфним зображенням коней. Запорна муфта клинка (鎺, хабакі) подвійна, мідна, одна частина обкладена срібним, інша – золотим листом. В комплекті – дві мідні амортизуючі шайби сеппа, вкриті золотою фольгою.
Руків’я (柄, тсука) дерев’яне, обтягнуте шкірою ската (самегава) з центральним шипом, та обплетене традиційним шовковим шнуром іто.
Овальна муфта руків’я (縁, фучі ) та наверш (頭, кашира) патиновані, вкриті карбованими у високому рельєфі зображеннями коней з фрагментами золочення (така-дзоган).
Оздоблення руків’я (менукі), виконані із сякудо у вигляді фігурок коней, оздоблених золоченням.
Оправа укомплектована сталевим ножиком когатана з мідним руків’ям, оздобленим у техніці нанако.
Піхви (鞘, сая) дерев’яні, покриття виконане у стилі ішіме-дзи («кам’яна поверхня»). Курігата (дужка для шнура) виконана з чорного рогу.
ВИСНОВОК. Представлений до експертизи предмет являє собою японський короткий меч вакідзасі. Клинок виготовлений у період Едо (XVIII ст.). Для встановлення ковальської школи та регіону виробництва клинка рекомендується провести експертизу (шинса) Асоціації збереження художніх мечів Японії (NBTHK).
Експертний висновок №0096 / 14.11.2025
© Денис Тоїчкін, 2025
![]()