0086. Японський меч тип 95 унтер-офіцерського складу

Походження: приватна колекція.

Класифікація та датування: меч классифікується як «військовий меч типу 95» (九五式軍刀 [kyūjūgo shiki guntō]), зр. 1935 р.

Матеріали: сталь, латунь, мідь, дерево.

Техніки: ковка, лиття, гравірування, карбування, полірування.

Розміри: довжина леза (長さ, нагаса) – 645 мм, максимальна товщина клинка (重ね, касане) – 7 мм, ширина клинка при п’яті (元幅, мотохаба) – 26 мм.

Морфологія клинка. Клинок широкий, потовщений, слабовикривлений. Форма – сіногідзукурі, або хондзукурі (основна, з повздовжнім ребром), вигин рівномірний – торідзорі, форма бойового кінця – тю-кіссакі (середня вершина), перетин – сіногі-такай (високий), доли (хі) – бо-хі («палкоподібний»), обух (муне) – йорі («гребінь даху»). Хвостовик має 1 ана (отвір) для мекугі (запорного клину).

Загартування. Клинок серійного (фабричного) виробництва, з імітацією хамон (лінії загартування), полірований.

Оправа (拵え, коширае). Гарда (鍔, цуба) латунна, плоска, виконана у стилі аоі («китайська мальва»), декорована рельєфними зображеннями чотирьох квітів сакури на фактурному тлі, розробленому точковим карбуванням. Форма є стандартною для армійських мечів сін-гунто (тип 94).
Запорна муфта клинка (鎺, хабакі) одинарна, мідна. В комплекті – муфта руків’я (фучі) та овальні амортизуючі муфти (сеппа).
Руків’я (柄, тсука) дерев’яне, обкладене міддю, закріплене на хвостовику за допомогою гвинта. Литий мідний декор, характерний для ранніх зразків моделі, імітує елементи класичної оправи сін-гунто (тип 94): шкіру ската (самегава), оплетену традиційним шовковим шнуром (іто) з вузлом при верхів’ї, оздоблення руків’я (менукі) у вигляді трьох квітів сакури та наверш (кабутогане) зі скрізною проушиною для темляка, зафіксованою гвинтом.

Піхви (鞘, сая) дерев’яні, обкладені металом, мають розширене устя, складну обоймицю (асі) з рухомим кільцем, та широкий гребінь на кінці. Біля устя розташована скобова система фіксації клинка у піхвах.

Символіка та епіграфіка: підпис на хвостовику відсутній (мумей). На внутрішній частині клинка при п’яті вибито номерний знак: «17330». Відповідний номер розташований також на усті піхов з торцевої частини.
На муфті руків’я (фучі) нанесено два штампи. Перший являє собою логотип виробників мечів префектури Гіфу, які працювали під егідою «Кооперативу (Спілки) мечів Гіфу» поза межами міста Секі, ковалі якого позначали свою продукцію іншою емблемою.
Поряд розташований штамп у вигляді трьох перехрещених кілець, який може представляти корпоративний знак ще одного виробника, залученого у процес виробництва меча.
На хабакі нанесено знак у вигляді перехрещених прапорів із ієрогліфами всередині ромбів, що може свідчити про облік меча у військових арсеналах чи частинах союзних територій, поза межами Японських островів.
Нехарактерною особливістю маркування представленого меча є відсутність прийомного штампу Першого армійського арсеналу у Токіо або арсеналу Кокура, які адміністрували виробництво мечів 95-го типу.

Історичне підгрунтя. Після розробки і прийняття на озброєння збройних сил Японії армійського статутного меча сін-гунто зр. 1934 р., наступним кроком стало створення меча спеціально призначеного для унтер-офіцерського (молодшого командного) складу. Новий меч прийнятий на озброєння 1935 р. отримав назву «військовий меч типу 95» (九五式軍刀 [kyūjūgo shiki guntō]). Його дизайн повторює армійський сін-гунто (тип 94, виконаний як модифікація стародавнього таті періоду Камакура), утім дерев’яне руків’я має суцільнометалеве покриття, що лише імітує елементи руків’я попередньої моделі. Масове виробництво меча розпочалось у 1937 р., а 1940 р. він надійшов до війська.
З початком війни наприкінці 1941 р. потреба в мечах різко зросла, – проблема була вирішена за рахунок залучення приватних підрядників.
Пізніше з метою зміцнення конструкції, поліпшення хвату та спрощення виробництва, від міді відмовились на користь алюмінію. 95-й тип використовувався як бойова та церемонійна холодна зброя до кінця Другої світової війни.
7 вересня 1945 р. Генеральний штаб Верховного головнокомандувача союзних держав наказав конфіскувати усі мечі в окупованій Японії, окрім визнаних «домашніми скарбами». Тисячі мечів були знищені або вивезені за межі країни. Утім вже 1 червня 1946 р. «мечі та цінні предмети мистецтва» були виключені із заборони, а в лютому 1948 р. заснована фундація NBTHK з метою збереження цих витворів мистецтва.

ВИСНОВОК. Представлений предмет є японським військовим мечем типу 95, зразка 1935 р., призначеним для унтер-офіцерського складу. У конструкції встановлено клинок серійного виробництва. Мідне покриття руків’я та серійний номер засвідчують ранній (оригінальний) дизайн 1935 р. Меч комплектний (серійні номери на клинку і піхвах збігаються). Інспекційний штамп свідчить, що частини меча виготовлені в префектурі Гіфу.
Походження представленого меча потребує подальших досліджень, адже на сьогоднішній день виробництво мечів типу 95 вивчено недостатньо, що у значній мірі зумовлено великою кількістю приватних підприємств, залучених японським урядом до виробничого процесу.