Походження: приватна колекція.
Датування: меч класифікується як сінсінто, клинок виготовлений в період пізнього Едо, епоху Кансей (1789-1801 рр.).
Документи та рейтинг за Фуджиширо: Chu-jo Saku («добрий меч» – оцінка «2» за 5-бальною шкалою); за Хоулі: 30. Сертифікат NBTHK (Асоціація збереження художніх мечів Японії) 鑑定書 [Kantei-sho] №354876 保存刀剣 [Hozon tōken] («вартий збереження») від 5 жовтня 1999 р.
Підписи на клинку: омоте-мей (підпис на зовнішній частині хвостовика): 近江守忠吉 [Ōmi no-kami Tadayoshi] (Тадайоші господар провінції Омі).
Матеріали: сталь, срібло, сякудо (сплав золота, срібла й міді), шибуічі (сплав срібла й міді), мідь, позолота, дерево, шкіра ската, шовк, лак.
Техніки: ковка, лиття, гравірування, карбування, інкрустація (таушування), золочення, полірування, лакування.
Розміри: довжина клинка (長さ, нагаса) – 455 мм, кривизна (反り, сорі) – 14 мм, максимальна товщина клинка (重ね, касане) – 6.3 мм, ширина клинка при п’яті (元幅, мотохаба) – 28.6 мм, ширина клинка при бойовому кінці (先幅, сакіхаба) – 22.2 мм.
Морфологія клинка. Форма – сіногідзукурі, або хондзукурі (основна, з повздовжнім ребром), вигин рівномірний – торідзорі, форма бойового кінця – тю-кіссакі (середня вершина), перетин – сіногі-такай (високий), доли (хі) – відсутні, обух (муне) – йорі («гребінь даху»). Форма хвостовика (накаго) – убу (звичайний); закінчення хвостовика – ірі ямагата («гірська вершина»). Хвостовик має 1 ана (отвір) для мекугі (запорного клину). Насічка на хвостовику (ясурі-ме) – кірі / сетсу (горизонтальна).
Загартування. Клинок має традиційне полірування, маркування у 9 ліній свідчить про роботу полірувальників школи Хонамі.
Хада (фактура сталі) має щільну структуру насідзі-хада («зріз груші») у вигляді ко-мокуме («мала кора дерева») з виразними вкрапленнями численних дзі-ніе – крупних кристалів мартенситу, розташованих у «м’якому» тілі клинка з нижчою твердістю.
Виразний хамон (лінія загартування) виконаний у стилі тю-сугуха («прямий») суцільно заповнений хмарками ніоі з широким ніоі-гучі (границею загартування). У загартованій ділянці превалюють елементи загартування ніоі (ніоі-декі).
Босі (загартування на бойовому кінці) у стилі ко-мару («мале коло»).
Фактура клинка й характер елементів загартування незаперечно свідчать про використання тамахагане (японської сталі із залізовмісного піску) при виготовленні клинка, а також ручної ковки й методу загартування за традиційними японськими ремісничими технологіями.
Оправа (拵え, коширае). Гарда (鍔, цуба) залізна, плоска й широка, виконана у стилі татемару («кругла»), з отворами хіттсу-ана під ножик когатана та шпильку когай, декорована інкрустацією (дзоган) золотом (частково втрачена), що зображує пейзаж та фітоморфні мотиви.
Запорна муфта клинка (鎺, хабакі) одинарна, вкрита
золотою фольгою. В комплекті – амортизуючі шайби сеппа.
Руків’я (柄, тсука) дерев’яне, обтягнуте шкірою ската (самегава) з центральним шипом та обплетене традиційним шовковим шнуром іто.
Овальна муфта руків’я (縁, фучі ) та наверш (頭, кашира) патиновані, декоровані інкрустацією сякудо та шибуічі у високому рельєфі (така-дзоган) із зображеннями небесного лева Фу.
Оздоблення руків’я (менукі), виконані із сякудо у вигляді фігурок небесних левів Фу.
Оправа укомплектована сталевим ножиком когатана та шпилькою когай із руків’ями, декорованими у традиційному стилі.
Піхви (鞘, сая) дерев’яні, оздоблені у стилі кін-кірікаане-нурі (金切箔塗り) – традиційна техніка, де тонкі смужки золотої фольги накладають на кольорову лакову основу та вкривають прозорим лаком (урюші), що створює ефект глибини. Курігата (дужка для шнура) виконана з чорного рогу.
Клинковий майстер та особливості стилю. Клинок підписаний іменем майстра Тадайоші (忠吉) з провінції Хідзен (肥前). Школа Тадайоші відома на протязі восьми поколінь, майстри працювали під патронатом даймьо феодального князівства Сага Набешіма Хан у провінції Хідзен.
Виробником представленого клинка є Рокудай [6-й] Тадайоші 忠吉. Його справжнім ім’ям було Хашимото Шинзаемон, а до смерті свого батька він підписував клинки як Тадахіро. Вправний майстер і представник визначної ковальської династії досяг значних успіхів вже під іменем Тадайоші, утім до нас дійшло небагато клинків його роботи. Всі свої мечі майстер створив в епоху Кансей, протягом 1789-1801 рр. У 1790 р. Тадайоші отримав титул господаря провінції Омі [Ōmi no-kami].
Як і всі представники школи Тадайоші майстер ревно плекав традиції напряму Ямаширо Ден, особливо ретельно наслідуючи хамон сугуха та «фірмову» хада насідзі. Утім щільність текстури його клинків вже достатньо висока, майстер фактично стояв у витоків стилю мудзі («поверхня без візерунків») розвинутого вже за його наступників.
ВИСНОВОК. Представлений до експертизи предмет являє собою короткий японський меч вакідзасі. Клинок виготовлений представником 6-ї генерації ковальського клану Тадайоші (忠吉) з провінції Хідзен у період пізнього Едо (епоха Кансей), протягом 1789-1801 рр.
Автентичність виробу підтверджена сертифікатом NBTHK (Асоціації збереження художніх мечів Японії)..
Експертний висновок №0085 / 3.06.2025
© Денис Тоїчкін, 2025
