Походження: приватна колекція.
Датування: меч класифікується як сін-гунто (陸軍九四式軍刀 [Rikugun kyūshi-shiki guntō], армійський військовий меч, тип 94 зразка 1934 р., клинок – гендайто, 1930-45 рр.
Клинкова епіграфіка: ура-мей (підпис на внутрішній частині
хвостовика): 北川勝則 [Kitagawa Katsunori] (Кітаґава Катсунорі).
Матеріали: сталь, латунь, мідь, дерево, шкіра, шовк.
Техніки: ковка, лиття, гравірування, карбування, полірування.
Розміри: довжина леза (長さ, нагаса) – 620 мм, кривизна (反り, сорі) – 5 мм, максимальна товщина клинка (重ね, касане) – 7 мм, ширина клинка при п’яті (元幅, мотохаба) – 29.8 мм, ширина клинка при бойовому кінці (先幅, сакі-хаба) – 21 мм.
Морфологія клинка. Клинок широкий, потовщений, слабовикривлений. Форма – сіногідзукурі, або хондзукурі (основна, з повздовжнім ребром), вигин рівномірний – торідзорі, форма бойового кінця – тю-кіссакі (середня вершина), перетин – сіногі-такай (високий), доли (хі) – відсутні, обух (муне) – йорі («гребінь даху»). Форма хвостовика (накаго) – убу (звичайний); закінчення хвостовика – ха-агарі-курідзірі («контур каштана з підйомом»). Хвостовик має 2 ана (отвора) для мекугі (запорного клину). Насічка на хвостовику (ясурі-ме) – о-судзі сігай («посилений скіс»).
Загартування. Клинок виготовлено у нетрадиційний спосіб, – на ньому не простежується хада (фактура сталі), хатаракі (елементи загартування), також відсутнє традиційне для клинка ручної роботи полірування. Натомість нанесено штучний хамон (лінію загартування).
Оправа (拵え, коширае). Гарда (鍔, цуба) латунна, плоска, виконана у стилі аоі («китайська мальва»), декорована рельєфними зображеннями чотирьох квітів сакури на фактурному тлі, розробленому точковим карбуванням. Форма є типовою для сін-гунто.
Запорна муфта клинка (鎺, хабакі) одинарна, латунна. В комплекті – амортизуючі муфти (сеппа).
Руків’я (柄, тсука) дерев’яне, обтягнуте шкірою ската (самегава), обплетене традиційним шовковим шнуром іто класичного коричневого кольору з вузлом при верхів’ї. Оздоблення руків’я (менукі) декоровані зображенням трьох квітів сакури. Той саме стандартний мотив прикрашає латунні муфту руків’я (縁, фучі) й мідний наверш (兜金, кабутогане) зі скрізною проушиною і скобою для темляка. Запорний механізм – пружина з кнопкою.
Піхви (鞘, сая) металеві, вкриті коричневою фарбою, мають латунні устя (куті-гане), складну обоймицю (асі) з рухомим кільцем, фігурне фіксуюче кільце (сібабікі) та наконечник (ісідзуке), прикрашені традиційним зображенниям квітів сакури і листя. Форма елементів оправи стандартна для статутного офіцерського меча (тип 94) зразка 1934 р.
Виробник. На клинку гравійовано ім’я майстра: Кітаґава Катсунорі (北川勝則 [Kitagawa Katsunori]). Справжнє ім’я коваля – Кітаґава Катсуічі (北川 勝一 [Kitagawa Katsuichi]), він згадується у списку «Seki Tanrensho», надрукованому 1939 р., де перелічені зареєстровані державою ковалі, які працювали для арсеналу міста Секі – традиційного ковальського центру провінції Міно (префектури Гіфу). Під час Другої світової війни у самому лише Секі працювало понад 200 клинкових майстрів, щоб забезпечити армію якісними мечами.
Історичне підґрунтя. Сін-гунто – японський армійський статутний меч, створений для відродження самурайських традицій та підняття бойового духу армії, прийнятий на озброєння 1934 р. Новий статутний меч базувався на стародавньому таті періоду Камакура (1185-1332 рр.).
На відміну від традиційних мечів таті та катана, які виготовлялись зброярами індивідуально, сін-гунто став масовою фабричною продукцією. Утім нерідко військові замовляли собі персональні мечі у традиційному стилі. Модель стала найпоширенішим японським військовим мечем, який використовувався як бойова та церемонійна холодна зброя до кінця Другої світової війни.
ВИСНОВОК. Представлений предмет являє собою японський армійський військовий офіцерський меч сін-гунто зразка 1934 р. (тип 94). Клинок виготовлений у 1930-1940-х рр., майстром Кітаґава Катсунорі (北川勝則) – зареєстрованим ковалем з міста Секі.
Експертний висновок №0080 / 3.04.2025
© Денис Тоїчкін, 2025
