0074. Японський вакідзасі в коширае періоду Едо

Походження: приватна колекція.

Датування: меч класифікується як сінто, виготовлений та оправлений в період Едо (1615-1868 рр.).

Підписи на клинку: му-мей (відсутні).

Матеріали: сталь, сякудо (сплав золота й міді), позолота, мідь, латунь, дерево, шкіра ската, шовк, лак.

Техніки: ковка, лиття, інкрустація, гравірування, карбування, золочення, полірування.

Розміри: довжина леза (長さ, нагаса) – 514 мм, кривизна (反り, сорі) – 10 мм, максимальна товщина клинка (重ね, касане) – 6 мм, ширина клинка при п’яті (元幅, мотохаба) – 27.5 мм, ширина клинка при бойовому кінці (先幅, сакі-хаба) – 19 мм.

Морфологія клинка. Форма – сіногідзукурі, або хондзукурі (основна, з повздовжнім ребром), вигин рівномірний – торідзорі, форма бойового кінця – тю-кіссакі (середня вершина), перетин – сіногі-такай (високий), доли (хі) – відсутні, обух (муне) – йорі («гребінь даху»). Форма хвостовика (накаго) – убу (звичайний); закінчення хвостовика – ха-агарі-курідзірі («контур каштану з підйомом до леза»). Хвостовик має 2 ана (отвори) для мекугі (запорних клинів). Насічка на хвостовику (ясурі-ме) – кірі («впоперек»).

Загартування. Клинок має традиційне полірування; маркування у 9 ліній може свідчити про роботу полірувальників з клану Хонамі.
Хада (фактура сталі) має змішану структуру у вигляді крупного ітаме («сучкуватий зріз деревини»), з вкрапленнями численних дзі-ніе – крупних кристалів мартенситу, розташованих у «м’якому» тілі клинка з нижчою твердістю.
Виразний хамон (лінія загартування) виконаний у стилі гономе мідаре («хвилі у безладі») з чітким ніоі гучі (границею загартування). Хамон не широкий, подекуди лінія загартування майже впритул наближається до лінії леза, що свідчить про активне застосування клинка. Босі (загартування на бойовому кінці) у стилі мідаре комі («безлад»).
Фактура клинка й характер елементів загартування дають підстави для висновку про використання тамахагане (японської сталі із залізовмісного піску) при виготовленні клинка, а також ручної ковки й методу загартування за традиційними японськими ремісничими технологіями.

Оправа (拵え, коширае). Гарда (鍔, цуба) виконана у стилі татемару («кругла»), з отворами хіттсу-ана під ножик кодзука та шпильку когай, декорована фітоморфними мотивами з ділянками золочення. Тло розроблено у техніці нанако.
Запорна муфта клинка (鎺, хабакі) одинарна, вкрита золотою фольгою. В комплекті – три латунні амортизуючі шайби сеппа.
Руків’я (柄, тсука) дерев’яне, обтягнуте шкірою ската (самегава) з центральним шипом, та обплетене традиційним шовковим шнуром іто.
Овальна муфта руків’я (縁, фучі ) та наверш (頭, кашира) мідні, чорнені, декоровані рослинним орнаментом з ділянками золочення. Тло кашира розроблено у техніці нанако.
Оздоблення руків’я (менукі), виконані із сякудо у вигляді флористичної композиції, оздоблені ділянками золочення.

Піхви (鞘, сая) дерев’яні, вкриті високоякісним чорним лаком роіро. Курігата (дужка для шнура) виконана з чорного рогу.

ВИСНОВОК. Представлений до експертизи предмет являє собою короткий японський меч вакідзасі, виготовлений та оправлений у період Едо (1615-1868 рр.).