0066. Кай-гунто з клинком традиційної роботи

Назад до портфоліо

Походження: Приватна колекція.
Датування: меч классифікується як кай-гунто (海軍刀) [Kaigun-gatana], «морський офіцерський меч», тип 97 (1937 р.), клинок – традиційної роботи, гендайто, перша половина ХХ ст.
Клинкова епіграфіка: омоте-мей (підпис на зовнішній частині хвостовика) засвідчує: 雲上斉勝永 [Unjōsai Katsunaga] (Ундзьосай Катсунага).
Матеріали: сталь, латунь, мідь, алюміній, дерево, шкіра, шовк.
Техніки: ковка, лиття, гравірування, карбування, полірування.
Розміри: довжина леза (長さ, нагаса) – 640 мм, кривизна (反り, сорі) – 16 мм, максимальна товщина клинка (重ね, касане) – 8.2 мм, ширина клинка при п’яті (元幅, мотохаба) – 24.5 мм.

Морфологія клинка. Форма – сіногідзукурі, або хондзукурі (основна, з повздовжнім ребром), вигин рівномірний – торідзорі, форма бойового кінця – тю-кіссакі (середня вершина), перетин – сіногі-такай (високий), доли (хі) – відсутні, обух (муне) – йорі («гребінь даху»). Форма хвостовика (накаго) – убу (звичайний); закінчення хвостовика – курі («контур каштану»). Хвостовик має 1 ана (отвори) для мекугі (запорного клину). Насічка на хвостовику (ясурі-ме) – судзікай (навскіс), місцями хігакі («решітчаста»).
Загартування. Клинок виготовлений за традиційними японськими ремісничими технологіями, полірування – нетрадиційне, хада (фактура сталі) не простежується. Хамон (лінія загартування) виконаний у стилі сугу-ха (прямий) з елементами мідаре («безлад»).
Оправа (拵え, коширае). Гарда (鍔, цуба) латунна, плоска, виконана у стилі аоі («китайська мальва»), декорована рельєфними зображеннями чотирьох квітів сакури на фактурному тлі, розробленому точковим карбуванням. Форма є нетиповою для кай-гунто і притаманна армійським військовим мечам сін-гунто.
Оздоблення руків’я (менукі) декоровані зображенням трьох квітів сакури. Той саме стандартний мотив прикрашає латунні муфту руків’я (縁, фучі) й мідний наверш (兜金, кабутогане) з наскрізною проушиною і скобою для темляка. Механізм запирання клинка відсутній.
Запорна муфта клинка (鎺, хабакі) одинарна. В комплекті – дві мідні овальні амортизуючі муфти (сеппа).
Руків’я (柄, тсука) дерев’яне, обтягнуте шагреневою шкірою, обплетене традиційним шовковим шнуром іто класичного коричневого кольору з вузлом при верхів’ї.
Оздоблення руків’я (менукі) латунні, золочені, декоровані зображенням трьох квітів сакури у медальйонах. Той саме стандартний мотив прикрашає золочені муфту руків’я (縁, фучі) й мідний наверш (兜金, кабутогане) з наскрізною проушиною для темляка.
Піхви (鞘, сая) дерев’яні, вкриті фарбованою у чорний колір шкірою, мають латунні устя (куті-гане), дві складні обоймиці (асі) з рухомими кільцями та з отворами у формі серця (т. зв. «око вепра»), фігурне фіксуюче кільце (сібабікі) та наконечник (ісідзуке), прикрашені традиційним зображенниям квітів сакури і листя. Форма елементів оправи типова для статутного морського офіцерського меча (тип 97) військово-морських сил Японії, зразка 1937 р.
Виробник. На хвостовику гравійовано ім’я майстра: 雲上斉勝永 [Unjōsai Katsunaga] – Ундзьосай Катсунага. У списках сертифікованих державою виробників мечів зазначене ім’я не зустрічається. Характер насічки на хвостовику та залишку хамону можуть свідчити про роботу ковалів провінції Міно.
Історичне підгрунтя. Кай-гунто – офіцерський статутний меч військово-морських сил Японії, створений 1935 р. Школою морської артилерії за проектом контр-адмірала Коідзумі Тікахару з метою заміни попередньої моделі кю-гунто. У жовтні 1937 р. новий зразок було прийнято на озброєння. Як і армійський сін-гунто новий статутний меч базувався на стародавньому таті періоду Камакура (1185-1332 рр.). На відміну від традиційних мечів таті та катана, які виготовлялись зброярами індивідуально, кай-гунто став масовою фабричною продукцією. Утім нерідко військові замовляли собі персональні мечі у традиційному стилі.
Кай-гунто став найпоширенішим мечем військово-морських сил Японії, який використовувався як статутна бойова та церемонійна холодна зброя до кінця Другої світової війни.
7 вересня 1945 р. Генеральний штаб Верховного головнокомандувача союзних держав наказав конфіскувати усі мечі в окупованій Японії, окрім визнаних «домашніми скарбами». Тисячі мечів були знищені або вивезені за межі країни. Утім вже 1 червня 1946 р. «мечі та цінні предмети мистецтва» були виключені із заборони, а в лютому 1948 р. заснована «Асоціація збереження художніх мечів Японії» («NBTHK») з метою охорони цих витворів мистецтва.

ВИСНОВОК. Представлений предмет є японським військовим мечем кай-гунто (тип 97) зразка 1937 р., призначеним для морських чинів військово-морських сил Японії. У конструкції встановлена гарда від армійського військового меча сін-гунто. Клинок традиційної роботи, виготовлений у період Другої світової війни, підписаний ім’ям майстра Ундзьосай Катсунага (雲上斉勝永 [Unjōsai Katsunaga]), одного з незареєстрованих державою ковалів провінції Міно, які виготовляли клинки для японської армії.