Датування: меч класифікується як сінто. Клинок XVII-XVIII ст., оправа XVIII ст.
Підписи на клинку: му-мей (без підпису).
Матеріали: сталь, срібло, сякудо (сплав золота й міді), позолота, дерево, шкіра ската, шовк.
Техніки: ковка, лиття, інкрустація, гравірування, карбування, золочення, полірування.
Розміри: довжина леза (長さ, нагаса) – 520 мм, кривизна (反り, сорі) – 10.2 мм, максимальна товщина клинка (重ね, касане) – 6.3 мм, ширина клинка при п’яті (元幅, мотохаба) – 28.4 мм, ширина клинка при бойовому кінці (先幅, сакі-хаба) – 22.7 мм.
Морфологія клинка. Клинок масивний, малої кривизни, ймовірно перероблений з катани. Форма – сіногідзукурі, або хондзукурі (основна, з повздовжнім ребром), вигин рівномірний – торідзорі, форма бойового кінця – тю-кіссакі (середня вершина), перетин – сіногі-такай (високий), доли (хі) – відсутні, обух (муне) – йорі («гребінь даху»). Форма хвостовика (накаго) – убу (звичайний). Хвостовик суріаге (підрізався), має 2 ана (отвори) для мекугі (запорного клину).
Загартування. Хада (фактура сталі) має структуру ітаме («сучкуватий зріз деревини»), щільна.
Хамон (лінія загартування) виконаний у змішаному стилі: ділянки сугу-ха («прямий») переходять у мідаре («безлад»), подекуди змінюються ділянками тьодзі-ха («бутони гвоздики»).
У загартованій ділянці превалюють елементи загартування ніоі (ніоі-декі). Великі хмарки ніоі виходять далеко за границю загартування, утворюючи елементи юбаширі (крупні елементи загартування в дзігане, у вигляді нечітких хмарок).
Босі (загартування на бойовому кінці) у стилі мідаре комі («безлад»).
Фактура клинка й характер елементів загартування дають підстави для висновку про використання тамахагане (японської сталі із залізовмісного піску) при виготовленні клинка, а також ручної ковки й методу загартування за традиційними японськими ремісничими технологіями.
Оправа (拵え, коширае). Гарда (鍔, цуба) залізна, плоска й широка, виконана у стилі даен («овальна»), з отвором хіттсу-ана під ножик кодзука або шпильку когай, декорована інкрустацією з ділянками золочення, що зображує дайме та самурая під вишневим деревом.
Запорна муфта клинка (鎺, хабакі) одинарна, мідна. В комплекті – дві мідні золочені амортизуючі шайби сеппа.
Руків’я (柄, тсука) дерев’яне, обтягнуте шкірою ската (самегава) з центральним шипом, та обплетене традиційним шовковим шнуром іто.
Овальна муфта руків’я (縁, фучі ) та наверш (頭, кашира) патиновані, прикрашені карбованим зображенням дракона з фрагментами золочення.
Оздоблення руків’я (менукі), виконані із сякудо у вигляді фігурок дракона.
Піхви (鞘, сая) дерев’яні, вкриті високоякісним чорним лаком роіро із зображенням дракона у техніці така-макі-е (рельєфна художня робота) золотим та червоним лаком. Курігата (дужка для шнура) виконана з чорного рогу.
ВИСНОВОК. Представлений до експертизи предмет являє собою японський меч вакідзасі. Клинок виготовлений у період XVII-XVIII ст., оправа – XVIII ст.
Експертний висновок №0061 / 01.07.2024
© Денис Тоїчкін, 2024
![]()
