0050. Сін-гунто зр. 1934/38 рр.

Назад до портфоліо

Походження: Приватна колекція.
Датування: меч класифікується як сін-гунто (армійський меч,
модель 98 зразка 1934/1938 рр.).
Підписи на клинку: му-мей (без підпису).
Матеріали: сталь, латунь, дерево, шкіра ската.
Техніки: ковка, лиття, гравірування, карбування, золочення, полірування.
Розміри: довжина леза (長さ, нагаса) – 633 мм, ширина клинка при п’яті (元幅, мотохаба) – 31.4 мм, максимальна товщина клинка (重ね, касане) – 6.9 мм.

Далі

Морфологія клинка. Форма – сіногідзукурі, або хондзукурі (основна, з повздовжнім ребром), вигин рівномірний – торідзорі, форма бойового кінця – тю-кіссакі (середня вершина), перетин – сіногі-такай (високий), доли (хі) – відсутні, обух (муне) – йорі («гребінь даху»). Насічка на хвостовику (ясурі-ме) – сіда («лист папороті»).
Загартування. Хада (фактура сталі) має невиразну структуру через дзеркальне полірування. Хамон (лінія загартування) виконана у стилі сугу-ха («прямий»).
Оправа (拵え, коширае). Гарда (鍔, цуба) латунна, плоска, виконана у стилі аоі («китайська мальва»), декорована рельєфними зображеннями чотирьох квітів сакури на фактурному тлі, розробленому точковим гравіруванням. Форма є типовою для сін-гунто.
Запорна муфта клинка (鎺, хабакі) одинарна, латунна. В комплекті – чотири латунних амортизуючих шайби сеппа.
Руків’я (柄, тсука) дерев’яне, обтягнуте шкірою ската (самегава), та обплетена традиційним шнуром іто. Оздоблення руків’я (менукі) декоровані зображенням трьох квітів сакури. Той саме мотив прикрашає латунні муфту руків’я (縁, фучі) й металевий наверш (兜金, кабутогане).
Піхви (鞘, сая) металеві, оправа складається з латунного устя, складної обоймиці (асі) з рухомим кільцем, фігурного фіксуючого кільця та наконечника, прикрашених традиційним зображенниям квітів сакури. Офіцерський сін-гунто зразка 1934 р. (модель 95) підвішували за дві обоймиці на двох пасових ремінцях до поясного ременя, але від 1938 р. (модель 98) перейшли до застосування тільки однієї (фіксованої) верхньої обойміці.
Історичне підгрунтя. Традиційні клинки нерідко встановлювали на замовлення у конструкцію сін-гунто – японських армійських статутних мечів, створених для відродження самурайських традицій та підняття бойового духу армії. Сін-гунто прийнятий 1934 р. як модифікація стародавнього таті періоду Камакура (1185-1332 рр.). Він призначався для армійських офіцерів та унтер-офіцерів. Сін-гунто призначався для заміни попереднього армійського кю-гунто і мав кілька модифікацій (типи 94 та 98).
На відміну від традиційних мечів таті та катана, які виготовлялись зброярами індивідуально, сін-гунто став масовою фабричною продукцією. Утім нерідко військові замовляли собі персональні мечі у традиційних зброярів.
Сін-гунто став наймасовішим японським військовим мечем, який використовувався як бойова та церемонійна холодна зброя до кінця Другої світової війни. Після завершення війни більшу частину цих мечів було знищено за наказом окупаційної влади.

ВИСНОВОК. Представленний предмет є японським військовим мечем сін-гунто («новий військовий меч») періоду 1938-1945 рр. Зразок класифікується як армійський офіцерський меч тип 98, зразка 1934/1938 рр. Меч виконаний на персональне замовлення офіцера сухопутних військ японських збройних сил, у конструкції встановлений клинок, виготовлений у традиційний спосіб.