0042. Кай-гунто з клинком др. пол. 16 ст.

Назад до портфоліо

Походження: Приватна колекція.
Датування: меч классифікується як кай-гунто (японський військовий меч, призначений для морських чинів), клинок виготовлений у другій половині XVI ст.
Документи: Реєстраційне свідоцтво на зброю 銃砲刀剣類登録証 [Juho-token-rui-torokusho] департамента освіти у Токіо 東京都教育委員会 №269605 від 1994 р.
Підписи на клинку: му-мей (без підпису).
Матеріали: сталь, мідь, латунь, дерево, лак, шкіра ската.
Техніки: ковка, лиття, гравірування, карбування, полірування.
Розміри: довжина леза (長さ, нагаса) – 650 мм, кривизна
(反り, сорі) – 11 мм, максимальна товщина клинка (重ね, касане) – 6.5 мм, ширина клинка при п’яті (元幅, мотохаба) – 27 мм, ширина клинка при бойовому кінці (先幅, сакі-хаба) – 17.5 мм. Вага меча: 917 г; повна – 1187 г.

Морфологія клинка. Форма – сіногідзукурі, або хондзукурі (основна, з повздовжнім ребром), вигин слабкий, рівномірний – торідзорі, форма бойового кінця – ко-кіссакі (мала вершина), перетин – сіногі-такай (високий), доли (хі) – бо-бі (палкоподібні), обух (муне) – йорі («гребінь даху»). Хвостовик мачі-окурі – вкорочений, відтак плечики (мачі) змістилися на клинок, має 4 ана (отвора) для мекугі (запорних клинів).
Загартування. Клинок має традиційне полірування.
Хада (фактура сталі) має щільну структуру у вигляді масаме («прямі волокна деревини»), фактура щільна, невиразна.
Хамон (лінія загартування) виконана у стилі сугуха (прямий). У загартованій ділянці превалюють елементи загартування ніе (ніе-декі). Через інтенсивну експлуатацію клинка значну частину леза і, відповідно, хамона втрачено. Фактура клинка, характер елементів загартування дають підстави для висновку про використання тамахагане (японської сталі із залізовмісного піску) при виготовленні клинка, а також ручної ковки й методу загартування за традиційними японськими ремісничими технологіями.
Оправа (拵え, коширае). Гарда (鍔, цуба) залізна, плоска й широка, виконана у стилі даен («овальна»).
Запорна муфта клинка (鎺, хабакі) одинарна, латунна. В комплекті – амортизуючі шайби сеппа.
Руків’я (柄, тсука) стандартного кай-гунто, дерев’яне, з латунною оправою. Оздоблення руків’я (менукі) декоровані зображенням трьох квітів сакури. Той саме мотив прикрашає овальну муфту руків’я (縁, фучі) й металевий наверш (頭, касіра).
Піхви (鞘, сая) дерев’яні, вкриті чорним лаком. Мають латунні устя, дві складні обоймиці з рухомими кільцями, фігурне фіксуюче кільце та наконечник, прикрашені традиційним зображенниям квітів сакури. Форма елементів оправи засвідчує, що меч виготовлений, як статутна зброя військово-морських сил Японії зразка 1937 р.

ВИСНОВОК. Представлений до експертизи предмет є японським військовим мечем кай-гунто зразка 1937 р., призначений для морських чинів військово-морських сил Японії. У конструкції встановлено клинок самурайського меча – катани, виготовлений у другій половині XVI ст.