Турецький кілідж, перша пол. 19 ст. - ZBROEZNAVdotCOM

Турецький кілідж, перша пол. 19 ст.

Назад до портфоліо

АТРИБУЦІЯ ТА РЕМОНТ

Датування: від середини XIХ ст.
Виробництво: Османська імперія.
Матеріали: сталь, срібний стоп, шкіра, дерево, ріг, мідь.
Техніки: кування, лиття, лютування, карбування, виточування з рогу та дерева.
Розміри: довжина шаблі A=840 мм; довжина клинка B=705 мм; ширина клинка при п’яті C=30 мм; товщина обуха при п’яті T=2 мм; кривизна (перпендикуляр до обуха) F=16 мм у зоні G=290-400 мм (відлік від п’яти); довжина хрестовини 120 мм; висота перехрестя 60 мм; центр ваги 170 мм  (відлік від п’яти).
Походження: приватна колекція, провенанс відсутній.
Стан збереження: задовільний.

Клинок виготовлений за технологією пакетної ковки (т. зв. «дамаск»). Штаба малої кривизни з трьома глибокими долами вздовж обуха. Верхній дол закінчується на ділянці початку невеликого пера (розширення) в останній чверті клинка. Спинка клинка плавно звужується до вістря. Бойовий кінець однолезовий з верхнім фальш-лезом. Вістря розміщене на лінії обуха.
На спинці клинка утворилась велика повздовжня тріщина.

Ефес відкритого типу. Срібна гарда проста хрестоподібна. Перехрестя витягнутої ромбічної форми з двома парами шипів, становить монолітну конструкцію з хрестовиною. Довгі кільйони мають овальні шишкуваті закінчення. Нижній шип перехрестя широкий, у формі сегментованої арки. Гарда вкрита рослинно-геометричним орнаментом, виконаним у техніці  карбування. Руків’я з рогу, світло-коричневого кольору, щічки закріплено на хвостовику двома мідними заклепками. Верхів’я комоподібне, отвір для темляка обкладено сріблом. Між щічками по всій довжині розташовано срібний орнаментований каптурець.

Піхви. Обкладка піхов дерев’яна, вкрита дубленою козячою шкірою (хозом) чорного кольору. По центру піхов проходить повздовжній шов з мідного дроту, виуонаний за традиційними османськими технологіями. Оправа складається з довгого устя, наконечника, двох, розміщених у верхній частині піхов, обоймиць та наконечника. На обоймицях зверху закріплені рухомі кільця. Додаткове кільце розміщене в центрі устя з внутрішньої сторони піхов. Знизу наконечника знаходиться невеликий гребінець у вигляді прямокутної платівки.

На усті обоймиці та наконечнику піхов викарбувано один і той саме знак – виробниче клеймо, можливо тамга (султанський знак, що засвідчував якість металу). Срібна оправа у багатьох місцях має деформації від ударів.

Коментар

Клинок європейського походження або виконаний під європейськими впливами. Центр ваги зміщено до руків’я, що підвищує фехтувальні можливості й ефективність колольних ударів.  Клейма, написи та інші символи на видимих частинах штаби відсутні. Якість поковки невисока: на обуху добре помітний виробничий брак – непровар, вздовж спинки клинка тріщина.

Верхні шипи перехрестя не повністю відповідають формі заглибин на щічках руків’я, через що гарда не може бути щільно підігнана. Наявність цієї неузгодженості приводить нас до висновку про пізніше перемонтування зброї з некваліфікованою заміною окремих деталей. Найвірогідніше були замінені щічки, адже гарда чітко фіксується у відповідній заглибині устя піхов.

Руків’я з комоподібним верхів’ям поширювались протягом XVIII та ХІХ ст. тому найдавнішим елементом конструкції слід вважати гарду: морфологія кільйонів в цілому відповідає вживаній у XVIII ст. Утім форма нижнього шипа у формі сегментованої арки поширюється в османській регулярній армії вже у другій половині ХІХ ст.

Рослинно-геометричний орнамент, яким вкриті оправа піхов та каптурець, виконане в стилі XVIII ст., (для турецької зброї цього періоду характерне зображення соняшників).

Для підвішування шаблі турецьким способом використовувалося додаткове кільце, що більше притаманне коротким кіліджам і зрідка зустрічається на піхвах зброї з довгим клинком. У нашому випадку третє кільце присутнє, але розміщене в нетиповому для турецьких шабель місці (зазвичай воно знаходиться на верхній обоймиці знизу). Окремі конструктивні особливості оправи піхов (форма устя, обоймиць) свідчать про їх пізнє походження (др. пол. ХІХ ст.), інші – дротяний шов, матеріал гарди тощо, у повній мірі відповідають традиційним особливостям турецьких шабель більш ранніх періодів.

Підсумовуючи зазначені особливості відзначимо, що хронологія доджерельного функціонування даного зразка відповідає початковому періоду існування регулярної армії Османської імперії (Нової військової системи, від 1839 р.).

СПИСОК РЕМОНТНИХ РОБІТ:
  • Гарду зафіксовано на належному місці, щільно підігнано до устя піхв.
  • Порожні частини заглибин на щічках (які не відповідають верхнім шипам перехрестя) заповнені порошком тертого рогу і затоновані.
СТАН ДО РЕМОНТУ:

Д.Тоїчкін, © 2020

Loading

Залишити відповідь

дослідження зброї, експертиза історичної зброї, экспертиза антикварного оружия, історія зброї, History of Arms and Armour, Тоїчкін, Тоичкин, Toichkin, CAAS, Center of Arms and Armor Studies, Antique arms, наукові конференції, атрибуція зброї, атрибуция оружия, attribution of weapons, оружейные клейма, оружейная библиотека, електронна бібліотека, історія зброї