0038. Катана роботи Мунейоші, 1830-1848 рр.

Назад до портфоліо

Походження: Приватна колекція.
Датування: меч классифікується як сінсінто, клинок виготовлений наприкінці періоду Едо (1830–1848 рр.).
Документи та рейтинг (за Хоулі): 10; оціночний документ NBTHK (Асоціація збереження художніх мечів Японії) 鑑定書 [Kanteisho] №360425 від 14.12.2001 р., 保存刀剣 [Hozon Token] («вартий збереження»). Реєстраційне свідоцтво на зброю 銃砲刀剣類登録証 [Juho-token-rui-torokusho] департамента освіти у префектурі Тіба [千葉県] №37233 від 22.03.2001.
Підписи на клинку: му-мей (без підпису).
Матеріали: сталь, срібло, сякудо (сплав золота й міді), позолота, дерево, шкіра ската.
Техніки: ковка, лиття, інкрустація, гравірування, карбування, золочення, полірування.
Розміри: довжина леза (長さ, нагаса) – 746 мм, кривизна (反り, сорі) – 18 мм, максимальна товщина клинка (重ね, касане) – 6.8 мм, ширина клинка при п’яті (元幅, мотохаба) – 31.3 мм, ширина клинка при бойовому кінці (先幅, сакі-хаба) – 21.9 мм. Вага меча – 770 г, повна вага – 1050 г.

Морфологія клинка. Форма – сіногідзукурі, або хондзукурі (основна, з повздовжнім ребром), вигин рівномірний – торідзорі, форма бойового кінця – тю-кіссакі (середня вершина), перетин – сіногі-такай (високий), доли (хі) – бо-бі (палкоподібні), обух (муне) – йорі («гребінь даху»). Форма хвостовика (накаго) – убу (звичайний); закінчення хвостовика – курі («контур каштану»). Хвостовик має 1 ана (отвори) для мекугі (запорного клину). Насічка на хвостовику (ясурі-ме) – судзікай («навскіс»).
Загартування. Клинок має традиційне полірування. Хада (фактура сталі) має змішану структуру мокуме («кора дерева»), з вкрапленнями численних дзі-ніе – крупних кристалів мартенситу, розташованих у «м’якому» тілі клинка з нижчою твердістю. Незагартована «м’яка» частина клинка насичена дзі-ніе – крупними кристалами мартенситу.
Виразний, м’який хамон (лінія загартування) виконана у стилі
гономе мідаре («хвилі у безладі»), подекуди з ділянками тьодзі-ха («бутони гвоздики»).
Босі (загартування на бойовому кінці) у стилі мідаре комі («безлад»)
Фактура клинка й характер елементів загартування дають підстави для висновку про використання тамахагане (японської сталі із залізовмісного піску) при виготовленні клинка, а також ручної ковки й методу загартування за традиційними японськими ремісничими технологіями.
Оправа (拵え, коширае). Гарда (鍔, цуба) залізна, плоска й широка, форма татемару («кругла»), з отворами хіттсу-ана під ножик кодзука та шпильку когай, декорована фітоморфними мотивами, виконаними у рельєфному гравіруванні з ділянками золочення.
Запорна муфта клинка (鎺, хабакі) одинарна, вкрита срібною фольгою. В комплекті – дві амортизуючі шайби сеппа.
Руків’я (柄, тсука) дерев’яне, обтягнуте шкірою ската (самегава).
Овальна муфта руків’я (縁, фучі ) та наверш (頭, кашира) мідні, вкриті карбованим золоченим орнаментом із зображенням рослин та комах.
Оздоблення руків’я (менукі), виконане у вигляді креветки.
Піхви (鞘, сая) дерев’яні, вкриті високоякісним чорним лаком роіро, оздоблені простим металевим коджирі (наконечник) та коігучі (устя). Курігата (дужка для шнура) виконана з чорного рогу, має металеву вставку.
Клинковий майстер та ковальська школа. Клинок не має підпису, проте фахівці NBTHK ідентифікують його як роботу майстра Мунекаге (宗景, інші імена: Мунейоші, Мунехіро) з провінції Хіго. У підписах, якими користувався майстер зазначений його почесний ковальський титул Правителя провінції Хіго [Higo (no) Kuni]. Мунекаге вважається одним з кращих ковалів у регіоні періоду Сінсінто.
Прийнято вважати, що самурай Мунекаге звернувся до кращого вчителя ковальської майстерності Сінсінто, знаменитого Суісінши Масахіде [Suishinshi Masahide], ставши його учнем.
Мунекаге працював у традиції школи Дотанукі (同田貫), яку у XVІ ст. заснував Дотанукі Масакуні, успадкувавши здобутки попердньої школи Ендзю в провінції Хіго.
Мечі Дотанукі швидко завоювали велику популярність серед самураїв. Ковалі Дотанукі мало дбали про естетику, натомість зосереджувалися на міцності, гостроті та довговічності мечів. Відтак, клинки Дотанукі високо цінувалися, як бойова зброя, яка сполучала у собі найкращі практичні характеристики.

ВИСНОВОК. Представлений до експертизи предмет являє собою японський меч катана. Клинок виготовлений у період пізнього Едо (1830–1848 рр.) майстром Мунекаге з провінції Хіго, який працював у традиції Дотанукі. Автентичність клинка підтверджена документом NBTHK (Асоціації збереження художніх мечів Японії).