Вакідзасі з клинком роботи Сукемітсу (16 ст.) та цубою Норіюкі (18-19 ст.) - ZBROEZNAVdotCOM

Вакідзасі з клинком роботи Сукемітсу (16 ст.) та цубою Норіюкі (18-19 ст.)

Назад до портфоліо

Датування: меч класифікується як кото, клинок виготовлений у період Муроматі період Тенмон (1532-1555), цуба й елементи монтування меча – у період Едо (18- пер. пол. 19 ст.).
Рейтинг клинка за Хоулі: 15.
Підписи: ура-мей, (підпис на внутрішньому боці хвостовика): 長船助光 (Osafune Sukemitsu); на цубі: 浜野矩随 (Hamano Noriyuki).
Матеріали: сталь, золото, срібло, сякудо (сплав золота і міді), шибуічі (сплав срібла й міді), дерево, шкіра ската.
Техніки: ковка, лиття, інкрустація, гравірування, полірування.
Розміри: довжина леза (長さ, нагаса) – 441 мм, максимальна товщина клинка (重ね, касане) – 6,9 мм, ширина клинка біля п’яти (元幅, мотохаба) – 30 мм.

Морфологія клинка

Форма – сіногідзукурії, або хондзукурі (основна, з повздовжнім ребром), кривизна рівномірна – торідзорі, форма бойового кінця – тю-кісакі (середня вершина), перетин – сіногі-такай (високий), доли (хі) – подвійні, широкий і вузький (бо-ні-тен-хі), обух (муне) – йорі («гребінь даху»), форма хвостовика (накаго) – сірі-харі («натягнутий кінець»), закінчення хвостовика – курі («контур каштану»). Хвостовик має 2 ана (отвір) для мекугі (запорного клину).

Загартування та полірування

Клинок полірований, має виразний хамон (лінію загартування) в стилі гономе-ха з глибоким ніоі гучі (межею загартування) ко-ніе, що являє суміш грубих і тонких паттернів ніе та ніоі, з точковими вкрапленнями ніе над лінією загартування. На загартованій ділянці спостерігаються елементи сунагаші (“сліди мітли по піску”) та ділянки гінсудзі (“срібна лінія” – помірно яскрава й щільна лінія ніе.
Босі (загартування бойового кінця)з невеликим поверненням, яке утворює тонку лінію під самим верхом каері-катай (повернення, що зупинилось). Візерунок сталі (хада) – ітаме (сучкуватий спил).
Серед елементів загартування превалюють елементи ніе (ніе-декі). По клинку спостерігаються численні дзі-ніе – крупні кристали мартенситу, розташовані у “м’якому” тілі клинка з низькою твердістю.
Текстура клинка та елементи загартування свідчать про використання тамахагане (японської сталі із залізовмісного піску) при виготовленні клинка, та застосування ручної ковки й методу загартування за традиційною японською технологією.

Оправа

Гарда (鍔, цуба) выконана з шибуічі (сплав срібла й міді) у стилі даен («овальна»), декорована інкрустованими фігурками людей та предметів, подекуди золочених. Сюжет доповнений фітоморфним гравіруванням та інкрустацією з обох боків гарди і презентує епізод легенди про Кеншин. Цуба підписана майстром Хамано Норіюкі (浜野矩随, Hamano Noriyuki).
Запорна муфта клинка (鎺, хабакі) одинарна, виконана з міді. Руків’я (柄, тсука) дерев’яне, обтягнуте шкірою ската (самегава).
Овальна муфта на руків’ї (縁, фучі), наверш (頭, кашира) й оздоблення руків’я (менукі), виконані з сякудо, декоровані у стилі школи Гото золоченими сюжетами на тему легенди про Косекіко (Хуанг Шигон) і Цоріо (Чжан Лиен).
Піхви (鞘, сая) дерев’яні, покриті полірованою шкірою ската. В усті піхв змонтований ножик-кодзука, руків’я якого винотовлено з сякудо, декорировано інкрустованими зображеннями воїнів, виконаних у техніці ірое таказоган у стилі Гото.

Виробничі школи й стильові особливості

Клинок підписаний майстром Осафуне Сукемітсу (長船助光, Osafune Sukemitsu). Школа Бишу Осафуне Сукемітсу (備州長船助光) виникла ще у період Камакура в провинції Бідзен на теренах нинішньої префектури Окаяма і проіснувала до пізнього Муроматі.
Ковальська традиція Бідзен створила довготривалу і найуспішнішу лінію ковальських шкіл в японській історії, охопивши понад 1200 років виробництва мечів. Розпочавшись зі школи майстра Томонарі в 10 ст., наступні століття принесли розквіт численних знаменитих ковальських династій: ІтІмондзі, Ko-Осафуне, Koдзорі, Oсафуне, Йошії, Oмія. Серед них видатне місце посідала школа майстра Сукемітсу, нащадка знаменитого Йосіока Ітімондзі. Майстерність школи Сукемітсу передавалось протягом кількох поколінь, і усі її мечі високо цінуються. Майстерня залишалась однією з кращих у Бідзен ще в середині Муроматі.
Наприкінці 16 ст. повені двічі руйнували селище Осафуне, загинуло понад тисячу ковалів після чого школи Бідзен занепали. Традиція династії Сукемітсу також була підважена.
Досліджений клинок виготовлений майстром п’ятого покоління Сукемітсу, який працював за ери Тенмон (1532-1555).

Цуба виготовлена майстром Хамано Норіюкі (Hamano Noriyuki, 浜野矩随). Школа представлена двома поколіннями майстрів з надзвичайно схожим стилем виконання. Майстер першої генерації, Сомено Чугоро (1736-1787) був учнем Хамано Сьодзуї и не надто відомий. Прийнято вважати, що він взяв собі ім’я майстра Норіюкі у 16 років.
Друге покоління майстрів представляє його син, відомий як Мацудзіро. (1771-1852). Розпочівши працювати у 14-річному віці, молодий майстер швидко осиротів. Від 25 років почав підписувати свої вироби іменем батька (Норіюкі), хоча використовував декілька інших підписів.
Стильові особливості обох Норіюкі демонструє значні впливи на їх творчість Нари Тошинагі, який був вчителем Хамано Сьодзуї у першому поколінні та Сугіура Дзьоі. Це надало творам Норіюкі унікальний й впізнаваний стиль серед майстрів Хамано. Вважається, що вироби другого покоління ближче до первинного стилю Хамано, хоча вони також відзначені потужним впливом Дзьоі. Основна ж лінія Хамано походить від Сьодзуї до Канеюкі, який був однолітком першого Норіюкі, та через Нобуюкі, Масаному й Масайоші переходить до Норіюкі другої генерації. Цей досяг неабиякого успіху, дожив до глибокої старості і мав багато талановитих учнів. Обидва покоління Норіюкі стали улюбленою мішенню фальсифікаторів, що свідчить про визнання і високий попит на продукцію майстрів.
Елементи оправи меча і руків’я козуки декоровані в стилі художньої школи Гото, заснованої однойменним майстром Гото Юдзе (Gotō Yūjō, 後 藤 祐 乗, 1440-1512). Школа проіснувала до смерті її останнього представника 1856 р.
Роботи майстрів Гото характеризуються мальовничими композиціями, вирізаними у горельефі з сякудо (сплаву міді та золота, хімічно обробленого для отримання насиченого синьо-чорного кольору), прикрашеного нанако (карбованою зернистої текстурою «риб’ячої ікри») з барвистими вставками із золота і срібла. Наступні покоління майстрів Гото продовжили працювати з м’якими металами, зосередившись на дрібних елементах оправи мечів, таких як ножики-козуки, шпильки-когаї, менукі і інші елементи монтування меча. У той час як попередні покоління не підписували свої роботи, майстри Гото приблизно з 1600 р. почали підтверджувати справжність робіт своїх попередників; підписи наносили на зворотну сторону самих предметів. Ці атрибути свідчать про величезний інтерес до ранніх мечів як статусних предметів високопоставлених самураїв.
Популярність стилю майстрів Гото привела до появи безлічі наслідувань менш іменитими виробниками.

Висновок

Представлений для експертизи предмет являє собою японський меч типу вакідзасі. Клинок виготовлений в період 1532-1555 рр. майстром школи Сукемітсу (Осафуне, Бізен). Оправа виготовлена в XVIII- першій половині ХІХ ст., гарда –  з підписом майстра Норіюкі школи Хамано; елементи монтування і оправи меча декоровані в стилі школи Гото.

дослідження зброї, експертиза історичної зброї, экспертиза антикварного оружия, історія зброї, History of Arms and Armour, Тоїчкін, Тоичкин, Toichkin, CAAS, Center of Arms and Armor Studies, Antique arms, наукові конференції, атрибуція зброї, атрибуция оружия, attribution of weapons, оружейные клейма, оружейная библиотека, електронна бібліотека, історія зброї