Меч Сін-гунто (Канетсугу, 1926-1945) - ZBROEZNAVdotCOM

Меч Сін-гунто (Канетсугу, 1926-1945)

До портфоліо

Датування: 1926-1945 гг.
Клинковий майстер: Кензабуро Імаї Канетсугу (Мінамімакі, Канраку-гун, префектура Гумма, Японія).
Материали: сталь, латунь, мідь, дерево, шкіра ската.
Техніки: кування, лиття, золочення, патинування, гравірування, полірування.
Розміри: довжина різальної кромки (長さ, нагаса) – 585 мм, кривизна (反り, сорі) – 19 мм, ширина клинка при основі, або на ділянці хамачі (元幅, мотохаба) – 29 мм, ширина клинка біля бойового кінця (кісаки) 20 мм, максимальна товщина клинка 6,5 мм.

Морфологія клинка

Форма – сіногідзукурії, або хондзукурі (основна, з повздовжньою гранню), кривизна рівномірна – торідзорі, форма бойового кінця – тю-кісаки (середня вершина), перетин – сіногі-такай (високе), доли (хі) – відсутні, обух (муне) – йорі («гребінь даху»), форма хвостовика (ката накаго) – убу («звичайна»), закінчення хвостовика – курі («контур каштану»), обух хвостовика (накаго-муне) – каку-хітой (квадратний), насічка хвостовика (ясурі-ме) – хігакі (решітчаста), виконана під значним нахилом. Хвостовик підрізаний традиційно, хоча катану обрізали, причому клинок вкоротили за рахунок руків’я. Хвостовик має 1 ана (отвір) для мекугі (запорного клину).

Загартування та поліровка

Клинок полірован, хамон (лінія загартування) відсутня. Витончення клинка біля основи свідчить про його багаторазове полірування. Присутність элементів загартування, які залежать від якості, складу і режимов термообробки металу – ніе, свідчить про використання тамахагане (японської сталі із залізовмісного піску) при виготовленні клинка, а також використання ручної ковки й методу загартування за традиційною японською технологією.

Клинкова епіграфіка

На хвостовику з внутрішньої сторони розміщено підпис ура-мэй. Текст підпису проголошує: 兼継 («Канетсугу»).

Оправа (拵え, коширае)

Гарда (鍔, цуба) латунна, плоска й широка, форма аоі («китайська мальва»), з отвором під шнур удэнуки. З обох боків гарда прикрашена фітоморфним орнаментом у вигляді квітів сливи. В комплекті – дві мідні амортизуючі шайби (切羽, сэппа). Запорна муфта клинка (鎺, хабаки) мідна. Руків’я (柄, тсука) дерев’яна, обтягнута галюшей (риб’ячою шкірою). З обох боків на ній розміщені прикраси руків’я (менукі) із зображенням трьох квітів сливи. Той саме мотив прикрашає овальну муфту руків’я (縁, фучи) й металевий наверш (頭, касіра), з отвором для кільця.
Піхви (鞘, сая) дерев’яні, обтягнуті шкірою. Устя (鯉口, коігучі) у вигляді металевого кільця, прикрашеного зображенниям квітів сливи. Наконечник (鐺, кодзірі) шкіряний. Фурнітура для підвісу – кільце й проушина (栗形, курігата) розташовані поблизу устя, що свідчить про обрізання й доопрацювання оригінальних піхв.

ВИСНОВОК

Представленний предмет є японським військовим мечем Сін-гунто епохи Сьова (昭和, «Освічений світ») — часу правління 124-го імператора Японії Сьова Хірохіто (1926-1989). Клинок виготовлений майстром Кензабуро Імаї (Канетсугу), який виготовляв клинки для японської армії. Меч перероблений з традиційної катани. Вкорочена довжина клинка і піхв свідчать про використання мечау військово-повітряних силах Японії періоду Другої світової війни.

дослідження зброї, експертиза історичної зброї, экспертиза антикварного оружия, історія зброї, History of Arms and Armour, Тоїчкін, Тоичкин, Toichkin, CAAS, Center of Arms and Armor Studies, Antique arms, наукові конференції, атрибуція зброї, атрибуция оружия, attribution of weapons, оружейные клейма, оружейная библиотека, електронна бібліотека, історія зброї