Клинковий майстер: Норіхоро з провинції Етізен.
Материали: сталь, золото, срібло, латунь, дерево, шкіра ската, фарба, лак.
Техніки: ковка, лиття, золочення, патинування, гравірування, різьблення, полірування, лакування.
Розміри: довжина леза (長さ, нагаса) – 698 мм, кривизна (反り, сорі) – 23,5 мм, максимальна товщина клинка (重ね, касане) – 6,8 мм, ширина клинка при основі, або на ділянці хамачі (元幅, мотохаба) – 29 мм.
Морфологія клинка
Форма – сіногідзукурії, або хондзукурі (основна, з повздовжньою гранню), кривизна рівномірна – торідзорі, форма бойового кінця – ко-кісакі (маленька вершина), перетин – сіногі-такай (високе), доли (хі) – відсутні, обух (муне) – йорі («гребінь даху»), форма хвостовика (накаго) – сірі-харі («натягнутий кінець»), закінчення хвостовика – курі («контур каштану»), обух хвостовика (накаго-муне) – каку-хітой (квадратний), насічка хвостовика (ясурі-ме) – судзікай (навскіс). Хвостовик має 1 ана (отвір) для мекугі (запорного клину).
Загартування та поліровка
Клинок полірован, візерунок сталі на поверхні клинка (хада) – у стилі масаме («прямошарова деревина»).
Клинок має виразний хамон (лінію загартування), у стилі Тю-сугу-ха (середньої ширини, прямий).
Босі (різновид загартування на бойовому кінці) – у стилі Ко-мару («мале коло»).
Оправа (коширае)
Гарда (鍔, цуба) сталева, плоска й широка, форма іноме-ірі-мокко (різновид «квітки дині»). Запорна муфта клинка (鎺, хабакі) мідна. Руків’я (柄, тсука) дерев’яне, обтягнуте шкірою ската (самегава).
З двох боків на ній розміщені прикраси руків’я (менукі) із зображенням дракона. Овальна муфта на руків’ї (縁, фучі) й наверш (頭, касіра ) виконані з латуні.
Піхви (鞘, сая) дерев’яні, з деревовидною структурою мокуме, вкриті червоно-коричневою фарбою й лаком. Піхви мають металеве устя, обоймицю й наконечник.
Клинкова епіграфіка та символіка
На хвостовику розташований мей (підпис) з п’яти ієрогліфів: 越前守則廣, який транслітерується як Етізен-но-Камі Норіхіро. Підпис свідчить, що клинок виготовлений майстром Норіхіро з провінції Етізен який був удостоєний високим для ковалів мечів титулом правителя провинції.
На петлі підвісу розташована заклепка з широкою шляпкою і зображенням мон (紋, «візерунок», японський родовий і власницький символ) із зображенням трьох листків павловнії (桐紋, кірі). В Японии павловнія використовується з 200 року н.э. і вважається символом удачі й благовоління богів. Протягом історії листя павловнії було одним з найбільш популярних мотивів японської сімейної символіки. Візерунок кірі використовувався в побуті самого імператора, а наприкінці періода Камакура перетворився на символ імператорської сім’ї, другої за значенням після хризантеми часів імператора Годайго. Так він став родовим знаком Мінамото, найстарішої і найшляхетнішої родини Японії.
Засновник першого сьогуната Асігака Такаудзі був нагороджений правом використовувати цей мон, після чого наказав використовувати його як родовий знак усього клану Асігака.
Великі державні діячі й об’єжнувачі Японії XVI ст. – Ода Нобунага й Тойотомі Хидейосі жалували мон з павловнією видатним генералам.
Наразі зображення листя павловнії представлене у державній символіці Японії, зокрема, на старішому і найпрестижнішому Ордені Вранішнього сонця, на монетах тощо.
ВИСНОВОК
Досліджений предмет є японським мечем типа тачі з підписним клинком, виготовленим у період Сінто (1596-1781 рр.) майстром Норіхоро з провинції Етізен.
