Датування: меч класифікується як кото, клинок виготовлений у період Намбокучо (1330-ті рр).
Підпис: му-мэй («без підпису»).
Матеріали: сталь, залізо, латунь, сякудо (сплав золота й міді), позолота, ріг, дерево, шкіра ската, чорний лак роіро.
Техніки: кування, лиття, інкрустація, гравірування, полірування, золочення.
Розміри: довжина клинка (長さ, нагаса) – 728 мм, вигин (反り, сорі) – 18 мм, максимальна товщина клинка (重ね, касане) – 7 мм, ширина клинка при п’яті (元幅, мотохаба) – 28,4 мм, ширина клинка при бойовому кінці (先幅, сакі-хаба) – 16.7 мм. Вага меча – 715 г.
Морфологія клинка. Форма – сіногідзукурі, або хондзукурі (основна, з повздовжнім ребром), вигин рівномірний – торідзорі, форма бойового кінця – ко-кіссаки (мала вершина), перетин – сіногі-такай (високий), доли – подвійні (бо-хі), обух (муне) – йорі («гребінь даху»), хвостовик вкорочений – кейчо суріаге (неоднаковий підріз). Хвостовик має 2 ана (отвори) для мэкугі (запорного клину).
Загартування. Клинок полірований, має крупний хамон (лінію загартування) у стилі сугу-ха з глибоким ніоі гучі (межею загартування) та елементами ніе.
Босі (різновид загартування бойового кінця) у стилі мідаре.
Фактура сталі (хада) має структуру мокуме (деревина) з вкрапленнями численних дзі-ніе – крупних кристалів мартенситу, розташованих у «м’якому» тілі клинка з нижчою твердістю. Серед елементів загартування превалюють ніе (ніе-декі).
Фактура клинка й елементи загартування дають підстави для висновку про використання тамахагане (японської сталі із залізовмісного піску) при виготовленні клинка, а також ручної ковки й методу загартування за традиційними японськими технологіями.
Оправа (拵え, коширае). Гарда (鍔, цуба) виконана із заліза у стилі мару («кругла»), декорована інкрустацією з ділянками золочения.
Запорна муфта клинка (鎺, хабакі) одинарна, виконана з латуні. Руків’я (柄, тсука) дерев’яне, обтягнуте шкірою ската (самегава).
Овальна муфта руків’я (縁, фучі), та оздоблення руків’я (менукі), виконані з сякудо, наверш (頭, кашира) – з чорного рогу буйвола.
Піхви (鞘, сая) дерев’яні, вкриті високоякісним чорним лаком роіро. Біля устя додатково обтягнуті шкірою.
Ковальська школа.
Клинок атрибутується як продукція школи Хокке (відгалудження школи Міхара), провінції Бінго і датується епохою Намбокучо (початок XIV ст.). Клинок не має підпису, що типово для ранніх мечів Міхара, які робились надзвичайно довгими, відповідно до смаків епохи. Пізніше, в епоху Едо їх вкорочували до прийнятих тоді розмірів.
Школа Міхара (三原), одна з найстаріших ковальських шкіл Японії, виникла і розвивалась у провінції Бінго, відомої своїм сталевим виробництвом, наприкінці періоду Камакура (початок 1300-х рр.) й успішно подолала епохи мечів Кото, Шинто та Шиншинто, завершивши діяльність у період Таканобу (бл. 1800 р.). Засновниками школи вважають Міхара Масаї (正家), який прибув до Бінго з Бідзен, Біттю, чи Ямато, а також низку інших ковалів, які заснували найстаріший напрям школи Ко-Міхара (古三原,«Стара Міхара»). Провінція Бінго перебувала під значним впливом потужних монастирів центрального Ямато, відтак школа Міхара успадкувала цілу низку стильових особливостей Ямато-ден (大和伝), так і сусідньої школи Аое (青江), яка працювала в традиції Ямаширо-ден (山城伝). Ввібрала вона також окремі риси ковальської традиції Бідзен (備前).
У XIV ст. чимало ковалів переїхало до різних частин провінції Бінго, заснувавши кілька осередків, – групу ковальських шкіл, яка утворила відгалудження школи Міхара – Тю Міхара (中三原, «середня Міхара»). Її засновником вважається Кокубунджи Сукекуні (国分寺助国), який наприкінці периоду Камакура переїхав з Бідзен у район Ашида, провинції Бінго.
Школа Хокке (法華) знаходилась в районі Ашида і починала працювати як локальна. Вона функціонувала від періоду Намбокучо до пізнього Муроматі. Своєю назвою школа зобов’язана ковалю Хокке Ітідзьо (一乗), який підписував клинки з приставкою «хокке». Коваль був монахом і належав до однієї з найбільших буддійських сект Японії – Тендай. Майже всі мечі він виготовляв для послідовників своєї секти.
Школу також називають Ашида-Міхара, Бінго Ітідзьо, Хокке-Міхара. Визначними ковалями цієї школи були: Канеясу (兼安), Юкійосі (行吉), Сігеясу (重安), Сігейе (重家), Нобукане (信兼).
ВИСНОВОК. Представлений до експертизи предмет представляє японський меч катана. Клинок виготовлений у період 1330-х рр. майстром школи Хокке (Тю-Міхара, провінція Бінго).
Експертний висновок №0009
© Д.Тоїчкін, 2022.
