Матеріали: залізо, срібло, мідь.
Техніки: кування, лютування, гравірування, насічка.
Розміри: загальна довжина – 540 мм; діаметр бойової частини – 97 мм; довжина держака – 410 мм., вага 750 г.
Походження: приватна колекція.
Стан збереження: добрий. Поверхня виробу зі слідами механічного впливу, корозії та залишками мідного припою.
Проведена чистка, часткова реставрація срібла та консервація.
МОРФОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА
Булава конструктивно складається з бойової частини, та складного руків’я.
Бойова частина представлена яблуком у вигляді залізної, порожньої всередині кулі, та верхів’ям у вигляді залізного кульки-ковпачка з ґудзиком, виконаним у формі багатопелюсткової розетки (т. зв. «рожі» ). Масивне кулясте яблуко складене з двох горизонтальних частин – верхньої та нижньої, поєднаних мідним лютуванням та декорованих срібною насічкою. Бойова частина кріпиться до держака через перехідний залізний фланець, ложе якого виконане у формі багатопелюсткової розетки.
Держак пернача залізний, трубчастий, складний. Звужена верхня секція (Dосн.=22 мм; Dверх.=18 мм;) вставлена у нижню (Dосн.=24 мм), з приплюснутою торцевою заглушкою. Обидві секції мають повздовжній шов, скріплений мідним лютуванням. Місця з’єднання секцій та фланця зафіксовані залізними кільцями.
Морфологія булави засвідчує її східноєвропейське походження. До нашого часу зберіглась невелика кількість булав представленої конструкції, поширених, насамперед, на теренах України. Залізні булави й перначі набули особливої популярності у XVI- поч. XVII ст., як представницька та бойова зброя. Від середини XVII ст. популярність залізних булав знизилась, однак вони ще тривалий час зберігались в арсеналах козацької старшини.
ДЕКОРАТИВНЕ ОЗДОБЛЕННЯ
Яблуко та кінцеві частини верхньої секції держака прикрашені орнаментальною композицією, яка виконана у техніці насічки дротом неювелірного срібла (проба нижча від 800). Сріблом також було обкладено руків’я булави. Мікроскопічне дослідження стану срібного покриття, та техніки гравірування підтверджують автентичність виробу.
Верхня та нижня частини яблука декоровані симетричними геометрично-фітоморфними композиціями, розташованими сегментарно. Кожний сегмент має чітку центрально-симетричну побудову: центральним елементом композиції виступає трилисник, представлений у класичній для європейської орнаментики формі лілеї, доповненої акантовим листям, розміщеними на гілці з п’ятипелюстковою розеткою в основі. Межі сегментів творить пара горизонтально-симетричних S-образних волют із закрученими нижніми частинами (т. зв. «баранячі роги»), які разом утворюють форму купола-маківки (т. зв. «серця»). Зовнішня межа сегментів позначена товстим пунктиром, утвореним срібними крапками.
Кінцеві частини верхньої секції держака оздоблені симетричною композицією у стилі «колосок», кожний елемент якої увінчаний п’ятипелюстковою розеткою.
Загалом орнаментика булави має барокову стилістику, характерну для останньої чверті XVII- початку XVIII ст. Набір декоративних елементів типовий для творів української народної орнаментики; він також притаманний оздобленню низки предметів зброї та озброєння зазначеного періоду.
Зауважимо, що відомі нам нечислені зразки булав аналогічної конструкції, являють зразки професійної ремісничої майстерності, проте вони не вирізняються занадто коштовним оздобленням, характерним для високовартісних т.зв. «гетьманських» булав. В іконографії булави, подібні до аналізованої, зображені на портретах гетьманів Івана Виговського (XVІII ст.), Михайла Ханенка, Павла Тетері та Івана Мазепи (XVІI ст.).
ІСТОРИЧНЕ ПІДГРУНТЯ
Булавою називається різновид холодної та метальної зброї, що складається з держака та бойової частини, округлої чи призматичної форми, іноді з шипами, призначеної для завдання розбиваючих, проламлюючих ударів. На Українських теренах перші військові булави, виготовлені з твердих порід каменю, відомі від часів енеоліту. Значення їх як символів влади, на думку фахівців, не тільки не заперечує, а навпаки, підкреслює їхню бойову функцію.
У період розвинутого середньовіччя булави у Європі взагалі та на Русі зокрема тимчасово втратили значення статусних предметів. Ще протягом XV ст. булави й перначі здебільшого залишалися прагматичними бойовими конструкціями, позбавленими пишного декоративного оздоблення. Зі збільшенням східних, зокрема, османських культурних впливів від кінця XV– початку XVI ст. на терени Центрально-Східної Європи почала повертатися традиція відзначати булавою уповноважену владою особу.
В Україні статус булави, як ознаки військової та цивільної влади, також демонструє поширеність східних військових трендів. Булава була серед перших клейнодів, переданих козацькому війську польським королем Стефаном Баторієм 1583 р. Роль булави, як атрибуту військового командування козацької старшини, насамперед гетьманів, підтверджена цілою низкою військово-історичних, джерелознавчих та мистецтвознавчих досліджень.
ВИСНОВОК
Досліджений зразок представляє собою історичну холодну древкову ударну зброю – булаву. Матеріали, техніки виконання, розміри та морфологічні характеристики типові для історичних аналогів, поширених на теренах Східної Європи протягом XVI–XVII ст. Декор наслідує форми традиційної української орнаментики, стилістика характерна для кінця XVII– початку XVIII ст.
ІСТОРІОГРАФІЯ
Буткевич Л. М. История орнамента. — М., 2008.
Мальченко О. Є. Художнє лиття гармат у Гетьманщині за часів правління Івана Мазепи. — К., 2007.
Селівачов М. Р. Лексикон української орнаментики (іконографія, номінація, стилістика, типологія). — К., 2009.
Україна — козацька держава: ілюстрована історія українського козацтва у 5175 фотосвітлинах. — К., 2005.
Gutowski J. Ceremonial Maces in Poland from the 16th to the 18th century. — Warszawa, 2015.
Експертний висновок №0014 / 18.01.2023
© Денис Тоїчкін, 2023
