Вимоги до експертів, які проводять державну експертизу за напрямом діяльності “Історична зброя”

У статті розглянуті основні етапи атрибуції історичної зброї, необхідне обладнання, проблеми з якими стикається фахівець при підготовці експертного висновку. Доповідь прочитана на всеукраїнському семінарі «Організація експертної діяльності в контексті змін законодавства у сфері вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» 7 червня, 2018 р. (Київ, Україна).

Дослідження історичної зброї пов’язані і переважно послуговуються теоретико-методологічними принципами та методами дослідження історичного джерелознавства, які відносяться загалом до всіх історичних джерел. Утім, дослідження предметів матеріальної культури, і, зокрема, зброї, передбачає залучення широкого спектру методів не тільки спеціальних історичних дисциплін, але природничих і точних наук. Така підвищена складність пов’язана з природою давньої зброї, як комплексного історичного джерела, аналіз якого вимагає від експерта серйозної підготовки. Адже аналіз зброї — це і вміння визначити її тип і різновид за зовнішніми ознаками, матеріалознавча та мистецтвознавча оцінка виробу.

Звісно, експертний висновок суттєво відрізняється від усебічного наукового дослідження зразка, утім, обидві ці форми наукового аналізу мають на меті правильно атрибутувати артефакт, відтак, використовують ті самі методики, хоча при укладанні експертного висновку їх можна дещо скоротити.

Загальна методика атрибуції пов’язана з використанням кількох основних так би мовити «баз знань».

По-перше, слід орієнтуватись у вимогах експертного законодавства – точно знати чого від вас вимагають, мати всі рекомендовані протоколи  і добре усвідомлювати наслідки атрибуції: завжди треба вміти адекватно працювати в експертному середовищі і бути в курсі останніх змін.

По-друге, слід скласти уявлення про регіон походження зброї. Тут на перший план виходить вміння виконати атрибуцію за морфологією (характерною зовнішньою формою предмета), адже для різних країн характерні різні форми елементів одних і тих же видів зброї. Утім, бувають випадки, коли сама по собі форма ні про що не говорить, тоді необхідно залучати мистецтвознавчий аналіз орнаментики, символіку, геральдику та палеографію (звісно, якщо на зброї є якісь написи), досліджувати техніки виконання. Сукупність цих досліджень може прояснити проблему регіону походження. Слід також зауважити, що неможливо бути рівноцінним фахівцем по зброї всієї земної кулі. Є надзвичайно багато нюансів у зброї різних регіонів, тому варто мати певне коло фахового спілкування, щоб за необхідності отримати консультацію спеціаліста з певного регіону, що дуже важливо.

Наступний етап пов’язаний з визначенням періоду виробництва. Ця проблема може виявитись надзвичайно простою або стати справжнім каменем спотикання.

У найбільш загальному наближенні, зброя поділяється на достатутну і статутну. У житті кожної сучасної країни був період коли її регулярної армії з уніфікованим озброєнням ще не існувало і час, коли вона з’явилася (власне для нас цікава не сама поява усталеної армії, але початок уніфікації озброєння, ці речі не завжди збігаються). Для більшості країн, це приблизно остання третина 18-го – перша половина 19 ст. Загалом, зразки історичної статутної зброї ширше представлені в колекціях і на антикварному ринку, її легше ідентифікувати, її рідше підробляють. Тут найважливішу роль грає морфологія, сполучення характерних (серійних) частин зброї. Другий важливий момент – клейма та позначки на частинах зброї – виробника, арсеналу, власника, контролера, полірувальника тощо.

Найбільше проблем з атрибуцією викликає достатутна зброя. Кожний такий предмет – єдиний у своєму роді, продукт індивідуального ремісничого виробництва, відтак часто його нелегко ідентифікувати. Для встановлення хронології потрібно знову звернутися до морфології, написів, аналізувати ремісничі техніки, орнаментику.

Четверте, на що хотілося б звернути увагу, це зовсім «тонка матерія», яка вимагає від дослідника особливої ретельності і кваліфікації. Йдеться про комплекс особливостей, які перетворюють окремий предмет на унікальну історичну пам’ятку. Так, серійний зразок, може бути пов’язаний з якоюсь пам’ятною подією, чи відомою історичною постаттю. Тоді предмет може набути навіть значення національної пам’ятки. Це також може бути якась рідкісна серія зброї, яка високо цінується серед колекціонерів. І тут слід дуже уважно розмежовувати «цінність» предмета у ринковому та законодавчому розумінні, адже висновок експерта пов’язаний саме з останнім.

Як правило звичайну пам’ятку перетворюють на унікальну написи та декоративне оздоблення. Їх ідентифікація (насамперед написів) – то надзвичайно непроста справа, нерідко пов’язана з довготривалою пошуковою працею в архівах.

На цьому етапі я хотів би перейти до останнього пункту навичок експерта, які пов’язані з визначенням автентичності зразка зброї. Адже всі ознаки про які йшла мова раніше можуть виявитись вмілою підробкою. Матеріалознавство та дослідження технік виробництва дозволяє підтвердити попередні висновки щодо: періоду виробництва, регіону походження, унікальності пам’ятки.

Існують підробки різного рівня: від дуже поверхових імітацій до надзвичайно досконалих підробок, для виявлення яких потрібний цілий технічний арсенал і неабиякі навички. На сьогоднішній день цілком можливо виготовити підробку яка не буде відрізнятись від оригінальних предметів. Проблема полягає в комерційній складовій. Адже підробка – це, насамперед, комерційний проект, який фінансово виправдовує себе при певних обсягах виробництва. Виготовлення  ж високоякісного предмету, ідентичного оригіналу, зводить прибуток нанівець. Саме тому більшість підробок нескладно виявити. Найскладніший різновид підробок, це використання нових деталей, які доповнюють стару конструкцію. Особливо це стосується практики перетворення серійних предметів на унікальні. Інший різновид проблемних предметів стосується підробок, виконаних у ХІХ ст., які самі по собі вже мають історичну цінність.

Визначені вище інформаційні масиви необхідно осягнути, щоб успішно проводити експертизу історичної зброї. Окрім академічних знань тут велике значення мають практичні навички і загальна кількість атрибутованих експертом речей. Дуже важливо для експерта мати контакт із колегами та фахівцями різних галузей. Доступ до колекцій автентичних речей, постійна робота з ними дозволить правильно відчути, скласти власне уявлення і бачення стародавніх предметів.

Якщо, з огляду на зазначені вище напрями дослідження, розбити весь процес експертизи на невеличкі етапи, вони будуть виглядати наступним чином.

Насамперед, експерт має повинен вміти провести морфологічний аналіз зброї з метою характеристики предмета (створення словесного портрету), необхідної для наукової атрибуції та укладання експертного висновку. Таке дослідження вимагає від фахівця широких знань у галузі історії зброї, вміння ефективно працювати зі спеціальною науковою літературою, написаною різними мовами світу та мати оперативний доступ до неї.

Проведення вимірювань зброї, які є важливою складовою експертного висновку, пов’язане зі знаннями методик вимірів історичної зброї, прийнятих в науковій історіографії, вмінням працювати з відповідними вимірювальними приладами та доступ до них.

Стан збереження артефакту прямо пов’язаний з можливістю його вірної атрибуції. Тому оцінка стану збереження — обов’язковий елемент при укладенні експертного висновку. Тут експерт має звернути увагу не тільки на втрачені (зіпсовані) частини які спотворюють атрибуцію, але й дати рекомендації щодо можливості транспортування, відновлення і зберігання зразка. Замінені у значній кількості частини можуть перетворити унікальну колись пам’ятку на пересічний предмет, який не представляє цінності.

Для коректної, науково обґрунтованої атрибуції експерт має володіти мистецтвознавчими методами дослідження. Так, вивчення орнаментики дозволяє зробити висновки щодо регіону походження зразка та історичного періоду його побутування.

Велике значення для вірної атрибуції зброї має аналіз клинкової символіки та епіграфіки. Для їх розшифровки, дослідник повинен мати базові знання у галузі спеціальних історичних дисциплін — символіки, геральдики сфрагістики та палеографії та метрології. Бажано також володіти найбільш базовими основами арабської та османо-турецької мов, які зустрічаються у величезній кількості на зброї, принаймні розуміти написання чисел і знатись на основах метрології (одиниці ваги, календарі).

При атрибуції зразків історичної зброї важливе місце займає визначення матеріалів з яких їх зроблено та застосованих при цьому виробничих технік і прийомів. Це дозволяє ідентифікувати коштовно оздоблений зразок як ювелірний виріб, визначити сферу обігу артефакту у період доджерельного функціонування, уточнити період виготовлення. Більшість матеріалознавчих аналізів пов’язана зі спеціальним комплексом досліджень, які виконують фахівці в умовах лабораторії. Утім, експерт повинен бути знайомий з основами гемології, металознавства, та основними прийомами ручного ремісничого виробництва, вміти визначати кольорові метали та основні мінерали, мати у своєму арсеналі і вміти користуватися базовими аналітичними приладами.

Рекомендовані прилади: аналіз сплавів дорогоцінних металів (хімічне пробіювання). Лупа – аналіз макроструктури матеріалу, технік виробництва, виробничих позначок. Гемологія – встановлення твердості мінералів за Моосом, теплопровідність та здатність відбивати світло. Прилади для визначення хімічного складу компонентів  та вуглецевого аналізу (для органіки).

На основі системного вивчення артефакту, експерт має зробити попередній висновок щодо автентичності експонату, а за необхідності запропонувати власнику більш глибоке дослідження зразка.

Отже, для повноцінної роботи експерта у галузі досліджень предметів історичної зброї, необхідні не тільки значний обсяг знань з історії зброї, спеціальних історичних дисциплін та мистецтвознавства, навички роботи з артефактами, але й певна матеріально-технічна база.

Loading


Genre: Методологія термінологія та історія зброєзнавства; навчальні матеріали (C)
Subjects: ПОЛІГОН Online