
Історична зброя є комплексним історичним джерелом, тому для її атрибуції часто необхідно залучати комплекс спеціальних історичних дисциплін: символіку, геральдику, палеографію, сфрагістику, генеалогію тощо. Ми постійно співпрацюємо з Інститутом історії України НАНУ, де у секторі генеалогічних та геральдичних досліджень наразі зібрані кращі фахівці з названих дисциплін. Звичайно, необхідно також мати чималі знання з історії зброї й декоративно-вжиткового мистецтва, а також добре орієнтуватися у численних довідниках, які дозволяють визначити зразки статутної зброї та її виробників. Окрім того, на ринку та в приватних колекціях знаходиться величезна кількість старовинної зброї, яка належить до історичних періодів, коли регулярних армій та статутної зброї ще не існувало. У цьому випадку визначення зразка суттєво ускладнюється.
ЕКСПЕРТИ:
Атрибуцію виконують експерти у галузі історії холодної та вогнепальної зброї старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України, кандидат історичних наук Денис Тоїчкін та старший науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, кандидат історичних наук Олег Мальченко.
ЕТАПИ АТРИБУЦІЇ ІСТОРИЧНОЇ ЗБРОЇ:
У різних регіонах світу в різні історичні періоди існували власні різновиди зброї, які суттєво відрізнялися за сукупністю зовнішніх ознак та особливостями використання.
Вивчення клинкової символіки та епіграфіки часто дозволяють отримати додаткову інформацію про історію предмета. Іноді вдається встановити історичний період, виробника і навіть колишнього власника предмета.
У різних регіонах світу в різні історичні періоди існували власні традиції виготовлення та використання зброї.
Комплекс матеріалознавчих досліджень зазвичай залучають для встановлення автентичності зразка. Він включає: визначення хімічного складу, металографію, пробіювання, а також низку інших досліджень в залежності від особливостей зразка.
У різних регіонах світу завжди існували власні мистецькі традиції, які поширювались і на зброю.
Виготовлення зброї було пов'язане з цілим комплексом місцевих мілітарних, виробничих, мистецьких та релігійних традицій, які змінювались із часом. Ми спеціалізуємось у визначенні європейської, російської та османської зброї. Постійне співробітництво з іноземними вченими дозволяє нам також досліджувати зброю Персії, Індії та Японії.
Виконавши атрибуцію, отримаємо чітко структуровану інформацію про зразок: коротке визначення, класифікація, період виготовлення (зазвичай оперують поняттями "перед" і "після"), регіон походження, матеріали, виробник, власник(и).
За результатами атрибуції укладаємо експертний висновок, до якого долучають також історико-зброєзнавче обгрунтування.
АВТЕНТИЧНІСТЬ ІСТОРИЧНОЇ ЗБРОЇ
Процес визначення автентичності історичної зброї, слід виділити окремо. Таке дослідження проводиться для встановлення відповідності зразка висновкам попередньо укладеної атрибуції і складається з таких етапів.
1. Детальний аналіз технік виконання.
2. Дослідження декору та символіки на відповідність історичному періоду.
3. Матеріалознавчі студії. Визначити вік окремих частин зброї у деяких випадках допоможуть аналіз хімічного складу (радіовуглецевий для органіки, рентгенофлуоресцентний для стародавніх міді й бронзи). Опосередковано цей метод працює і для чорних металів, хоча для визначення технологій виробництва сталевого зразка, набагато ефективніше залучити металографічне дослідження. Дослідження срібла під мікроскопом і електрохімічне пробіювання також надають відомості про вік срібних й золотих (золочених) виробів. Ювелірний аналіз мінералів надає інформацію про вік (досліджується спосіб огранювання) та коштовність виробу.
Висновки про автентичність виробу додаються до експертного висновку у вигляді окремого розділу.
ОЦІНКА ІСТОРИЧНОЇ ЗБРОЇ
Оцінка зразка та її методика залежить від завдань, які стоять перед клієнтом.
Найчастіше клієнтів цікавить так звана операційна (ринкова) вартість. Її можна прогнозувати на основі аналізу актуальної ринкової коньюктури, яка в Україні помітно відрізняється від світової.
Зауважимо, що встановлення операційної вартості не є завданням експерта-оцінювача. Оцінку зразка замовляють за необхідності встановлення:
- дедуктивної вартості (у випадку судових справ);
- облікової вартості (при укладання бухгалтерської звітності у місцях зберігання);
- залогової та ліквідаційної вартості (втрати від знищення пам'ятки);
- орендної вартості (збитки власника у випадку передачі експонату в аренду).
В усіх цих випадках експерт-оцінювач виступає у ролі консультанта, прогнозує і обгрунтовує вартість пам'ятки, проте за жодних обставин не несе законодавчої відповідальності за результат своєї оцінки.
Слід відзначити , що поняття "історична цінність" далеко не завжди пропорційно пов'язане з грошовою вартістю зразка. Нерідко буває так, що цінний як історична спадщина та для музейного експонування зразок котується на ринку нижче, аніж коштовно оздоблений або просто коньюктурний виріб, який навіть не має належного провенансу. У цьому також полягає різниця між операційною (ринковою) та іншими видами вартості, визначеними за різними методиками.
Ми працюємо за методикою проф. В.В.Індутного (тов. "Арт Аналітікс"), яка на сьогодні є єдиною науково обгрунтованою системою оцінки культурних цінностей в Україні.
© Денис Тоїчкін, 2018