Odrowąż (Одровонж)

Odrowąż (Одровонж)
Country: Ukraine – Polish-Lithuanian Commonwealth

Базові різновиди цієї фігури широко відомі (‘Одровонж’, ‘Косцеша’), утім у зображеному вигляді вона зустрічається рідко. Зокрема її задокументовано у сімейному гербі родини Лускіних Зароновських (Łuskinowie Zaranowscy). Її засновник, що походив з містечка Зароново (нині Вітебська обл.) у XVI ст. був війтом Вітебська. Самі представники родини визначали свій унікальний (‘власний’) герб як відміну Одровонжа від XVІI ст., а пізніше, при легітимізації наприкінці XVІІI ст., як відміну Косцежи. У гербівниках цю фігуру визначають
як “Одровонж ІІ” [1].

Утім Лускіни Зароновські — не є ексклюзивними власниками цього знаку. Так В. Лозинський зауважує, що аналогічний ґмерк можна зустріти на надмогильних плитах цвинтаря поблизу вірменського кафедрального собору у Львові [2].

Розвідки Я. Дашкевича підтверджують, що цю гербову фігуру використовували у середовищі львівських вірмен, зокрема вона присутня на печатці Николая Аведика XVІI ст. Також вона фігурує на персневій печатці 1665 р. духовної особи — львівського архієпископа Николая Торосовича (Торостяна). У зазначеній дуже складній композиції досліджувана фігура у щиті виконує другорядну функцію. На думку Я. Дашкевича, вона може належати матері Торосовича [3].

Як бачимо усі відомості дослідженої геральдичної фігури стосуються XVII ст. Відтак зображення на клинку з колекції Львівського історичного музею, кінця XVI ст. (інв. № З-1238), цілком може стати найбільш раннім випадком його використання, задокументованим у металі [4].

БІБЛІОГРАФІЯ:

[1] A. Boniecki Herbarz polski, t. 16, Warszawa 1913, s. 145–146; J. Ostrowski Księga herbowa rodów polskich, cz. 1, z. 11, Warszawa 1901, s. 398, № 2319.

[2] W. Łoziński, Złotnictwo lwowskie w dawnych wiekach: 1384–1640, Lwów 1889, s. 45, 46.

[3] Я. Дашкевич. Вірмени в Україні: дорогами тисячоліть, зб. наук. пр., Львів 2012, s. 962, 990, № 18, 21; s. 895–896, 926, № 92.

[4] Денис Тоїчкін. Мечі з власницькою символікою у колекції Львівського історичного музею // Studia Edytorskie. – T. 3: Edytorstwo źródeł: różne drogi – wspólny cel / pod red. Adama Perłakowskiego. – Kraków: Historia Iagellonica, 2017.S. 163-164.

 

Залишити відповідь

Залишити відповідь

дослідження зброї, експертиза історичної зброї, экспертиза антикварного оружия, історія зброї, History of Arms and Armour, Тоїчкін, Тоичкин, Toichkin, CAAS, Center of Arms and Armor Studies, Antique arms, наукові конференції, атрибуція зброї, атрибуция оружия, attribution of weapons, оружейные клейма, оружейная библиотека, електронна бібліотека, історія зброї