Герб Львова - ZBROEZNAVdotCOM

Герб Львова

Герб Львова
Country
Ukraine - Polish-Lithuanian Commonwealth

На мечі XVI ст. з колекції Львівського історичного музею (інв. № З-3477) виявлено зображення: з одного боку клинка при основі штаби у картуші розташований оточений вінком герб м. Львова і дата: ‘A.D.1577’, виконані травленням. Це зображення дало привід дослідникам меча заявити про його призначення для церемонійних потреб міської влади. Утім, якщо автори каталогу 1929 р. [1] обмежуються скромним словосполученням ‘церемонійний меч’, дослідники з ЛІМ йдуть далі, відзначаючи, що меч служив емблемою влади Лави — суду м. Львова: нібито під час судових засідань висів за спиною війта, а коли останній брав участь в урочистих процесіях, то меч несли перед ним. Не претендуючи на такі далекосяжні висновки, усе ж, висловимо думку, що зображення гербу міста справді може свідчити про церемонійне призначення львівського меча кінця XVI ст. Після захоплення Львова Польським королівством міський знак лева, що спинається передніми лапами на скелю під трьома вежами, широко застосовувався не тільки на печатках, але й на прапорах, цехових знаках, ним мітили стоплений віск та різні вироби, його встановлювали на фасадах будинків. Так, знак аналогічний зображеному на мечі можна побачити у друкарських виданнях Івана Федоровича, зокрема в першій надрукованій ним у Львові книзі ‘Апостол’ 1574 p., а також на філіґранях Брюховицької папірні з кінця XVI ст. герб формально затверджений за містом 1526 р. привілеєм польського короля Сиґізмунда І [2]. Нерідко герб Львова можна побачити на міських гарматах, виконаних львівськими майстрами протягом усього XVI ст.[3] Загалом, міський герб безперечно має свідчити про функціонування меча в структурі міської влади.

Про церемонійне призначення меча свідчить також його морфологія. ‘Великі мечі’ побутували на європейських теренах протягом XIV–ХVІ ст., пізні — у формі бастардів. Серед ранніх зразків більшість є півтораручниками, хоча найбільші можна розглядати як справжніх дворучних попередників класичних ‘біденгендерів’ (дворучників) кінця XV–XVI ст. Судячи з усього, основними типами церемоніальних великих мечів стали пізні різновиди типу ХІІІа, XVIII та ХХ за класифікацією Окшотта. У зброєзнавчій літературі їх недарма охрестили ‘виносними’. Навіть у часи активного функціонування такої зброї як бойової вже існували особливі парадні зразки, що їх під час урочистостей виносили, тримаючи перед собою [4].

Аналізований меч цілком можна записати до категорії ‘великих’. Морфологія свідчить, що меч був виготовлений значно раніше від зазначеної на клинку дати, тобто 1572 р. і не обов’язково у Львові. У конструкції меча поряд з дотриманням європейських зброярських традицій кінця XIV початку XV ст., уповні збережено бойову функціональність. Через відсутність у конструкції виразних ‘модерних’ рис, стару класичну форму, він, ймовірно, використовувався відповідно до традиційного призначення ‘великих’ виносних мечів у Європі: майже півтораметровий меч скоріше за все виконував церемонійні функції, адже на 1572 р., його конструкція вже застаріла. Цілком можливо, що попередній власник меча, Януш Венгр, грав не останню роль в управлінні міськими справами. Ймовірніше, однак, що цей шляхетний міщанин пожертвував меч на потреби міста. Про це, зокрема, свідчить відома за іншими речовими джерелами дарувальна традиція зображати великі за розміром герби, насамперед донаторські. Численні аналогії зустрічаються у декорі Львівських гармат, подарованих місту місцевими шляхтичами.

Звичайно, суміщення власницької та міської символіки на одному клинку може мати й інші пояснення.

Д.Тоїчкін, © 2019

БІБЛІОГРАФІЯ:
  1. Muzea gminy miasta Lwowa, Lwów1929, s. 49, tabl. II.
  2. А.Б. Гречило. Герб міста Львова: генеза, традиція, відродження, http://map.lviv.ua/statti/grechylo.html.
  3. О.Є. Мальченко Орнаментована артилерія на Правобережній Україні (XV–XVIII ст.), Київ 2009, s. 57–58, 64; Рис. 8.
  4. The Complete Encyclopedia of Arms & Weapons, еds. L. Tarassuk, C. Blair, New York 1982, s. 473–475.
  5. Денис Тоїчкін. Мечі з власницькою символікою у колекції Львівського історичного музею, Studia Edytorskie, t. 3: Edytorstwo źródeł: różne drogi – wspólny cel, Kraków 2017, s. 148-152.

Залишити відповідь

Залишити відповідь

дослідження зброї, експертиза історичної зброї, экспертиза антикварного оружия, історія зброї, History of Arms and Armour, Тоїчкін, Тоичкин, Toichkin, CAAS, Center of Arms and Armor Studies, Antique arms, наукові конференції, атрибуція зброї, атрибуция оружия, attribution of weapons, оружейные клейма, оружейная библиотека, електронна бібліотека, історія зброї